Комунальний заклад "Дошкільний начальний заклад (ясла-садок) № 180 Харківської міської ради"

 





Корисні поради для вихователів

 

 

 

 

 

 

Психологічні поради педагогу щодо збереження психічного здоров'я

 

 

 

Антистресові  правила життя і поведінки для педагога

Не всі вони можуть підійти конкретно вам. Однак ви вправі зробити вибір. Використовуючи ті з них, що дійсно вам підходять, ви забезпечите собі високу життєву стійкість.

Правило 1

Визначте негативні чинники, що призводять у вас виникнення стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення, спробуйте змінити своє ставлення до них.

Правило  2

Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров’ї, освіті, праці, сім’ї, позитивному мисленні. Він гарантує високу стресостійкість.

Правило 3

Навчіться розслаблюватися: тілом, диханням, думкою тощо.

Стрес викликає загальне напруження. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Тому необхідно опанувати різні способи розслаблення. Бо саме в умінні розслаблюватися полягає секрет успішної боротьби зі стресом. Розслаблюючись, ви знижуєте негативний вплив стресу на ваше фізичне й психічне здоров’я.

Правило 4

Зробіть паузу.

Слід пам’ятати, що успішність побудови особистої програми захисту від стресу залежить від того, наскільки точно й вчасно ви навчилися відчувати, що вступаєте в «зону» стресу і втрачаєте самоконтроль.

Тому необхідно шукати способи зупинки самого себе, «зробити паузу». На цій стадії стресу важливо «взяти перерву» і зусиллям волі перервати свої дії:

Якщо втрата самовладання відбулася на роботі, ми повинні завжди прагнути перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим що дасть можливість зняти напруження:

Такі «перерви» потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю. Важливо, щоб дія «зупинки себе» стала звичкою.

Правило 5

Навчайтеся планувати.

Дезорганізація може призвести до стресу. Наявність великої кількості планів одночасно часто призводить до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою,      як      дамоклів    меч.
Приділіть планам якийсь час, попрацюйте над ними.

Правило 6

Намагайтеся завершувати ситуації.

Для   того щоб уберегти    себе   від стресу, вчіться відслідковувати незавершені ситуації. Якщо ви зазнаєте утиску незавершених справ, спробуйте скоротити їхнє число,  для цього виконайте          такі чотири дії:

Якщо з першого разу ситуація не завершиться, пошукайте ще один вихід, але не залишайте її незавершеною.

Правило 7

Визнайте й прийміть обмеження.

Багато хто з нас ставлять собі надмірні й недосяжні цілі. Якщо людина не може досягти їх, то часто виникає     почуття неспроможності або невідповідності незалежно від того, наскільки   добре         ми виконали що-небудь. Ставте досяжні цілі.

Послабте ваші стандарти. На противагу загальноприйнятій думці не все, що потрібно робити, слід робити добре. Будьте більш гнучкими. Досконалість не завжди досяжна, а якщо і досяжна, то вона не завжди цього варта.

Уникайте непотрібної конкуренції.

У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але наявність надто великого прагнення до вигравання у надто багатьох сферах життя створює напруження і тривогу, робить людину надто агресивною.

Правило 8

Будьте «позитивною» особистістю.

Уникайте критикувати інших, особливо своїх учнів. Учіться хвалити інших за   ті       речі,          які     вам   у       них   подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих.

Рахуйте ваші удачі!

На кожну сьогоднішню невдачу, імовірно, найдеться десять або більше випадків, коли вам пощастило. Подумайте про них. Спогад про гарний випадок зменшить ваше роздратування, коли знову що-небудь відбудеться не так, як ви хотіли б.

Щодня хваліть себе по декілька разів.

Будь-яка робота, велика або маленька, виконана вами або іншим, заслуговує подяки. Не чекайте подвигів. Згадайте відомі слова: «От так Пушкін!».

Щодня освідчуйтесь в коханні найдорожчій для вас людині, окрім себе. Хоча б раз на день говоріть приємні слова своїм близьким. Почавши це робити, ви незабаром зрозумієте, що це приносить подвійну користь: вам і близькій людині.

Учіться терпіти й прощати.

Нетерпимість до інших призведе до фрустрації  й гніву. Спробуйте зрозуміти, що почувають інші люди, це допоможе вам прийняти їх. Прощайте й забувайте. Не скаржтеся, не скигліть, не відчувайте невдоволення іншими. Прийміть той факт, що люди навколо вас і світ, у якому ми живемо, недосконалі, і мають «різні карти світу». Приймайте доброзичливо, на віру слова інших людей, якщо немає доказів зворотного. Вірте тому, що більшість людей намагається робити все настільки добре, наскільки може.

Зробіть що-небудь для поліпшення вашого зовнішнього вигляду. Якщо ви буде виглядати краще, це змусить вас і почувати себе краще. Гарна зачіска, акуратний костюм можуть підвищити ваш життєвий тонус. Відносьтеся до себе добре.

Якщо ви почуваєте, що знаходитеся всильному напруженні, а сили на межі, відкладіть важкі справи.

Не кваптеся називати всі справи невідкладними. Вибудуйте  їх у чергу і готуйтеся до виконання найголовнішої справи.

Правило 9      

Змусьте стрес працювати на вас, а не проти вас.

Опануйте головним умінням – перетворювати негативні події на позитивні.

Оскільки стрес пов’язаний практично з будь-якою діяльністю, а особливо педагогічну,  уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Але кому приємне бездіяльне життя? Нічого не робити не означає відпочивати.Дозвільний розум і ледаче тіло страждають від стресу неробства. Основоположник теорії стресу Г. Сел’є писав: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки  в мертвих. Стресом треба керувати. Керований стрес несе в собі аромат і смак  життя». Багато досліджень показують, що людина позитивно реагує на стрес тільки в тому випадку, якщо здатна поставитися до стресових подій як до виклику, що винагороджує зусилля.

Слід думати про позитивні моменти, які можна взяти з більшості стресових цій. Коли людина намагається реалізувати цю здатність на практиці, вона переборює  найбільшу перешкоду на шляху до стресостійкості. Змінюючи значення, ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається.

Уміння перетворювати щось негативне на щось позитивне –  майстерність контролювати стрес.

Потрапляючи в ту чи іншу ситуацію, ми починаємо контролювати її, перетворюємо на хвилюючий і вартісний життєвий досвід й автоматично вважаємо, що саме ця ситуація змушує нас демонструвати свої кращі якості й робить наше життя більш результативним і повноцінним. Така поведінка змусить вас відчути, що в такий самий спосіб можна будь-яку негативну ситуацію перетворити на позитивний досвід.

Ваш вибір визначає, чи дозволите ви подіям одержати над вами верх, чи будете самі контролювати їх і, відповідно, чи зумієте сприймати стрес як труднощі, які можна перебороти й перетворити собі на користь. Таке невелике коригування відносин до труднощів є основним принципом, що лежить в основі стійкості до стресів. Упровадивши цей простий принцип у повсякденне життя, ви зможете перетворити стрес на рушійну життєву силу, змусити його працювати на вас, а не проти вас (Вправи: «Ідеальна модель», на розвиток уяви)

Правило 10        

Звільніться від «ментальних токсинів» стресу.

Щоб звільнитися від ментальних токсинів стресу, потрібно виконати своєрідне ментальне прибирання        за допомогою засобів раціональної терапії.

Для цього поверніться у момент минулого, де ви були не цілком задоволені своїм поводженням і переживіть його ще раз, але вже не так, як у вас вийшло тоді. Відомий американський психотерапевт Вірджинія Сатир називає це «повернутися й побачити новими очима». З позиції сьогодення зрозумійте, чого вам не вистачало тоді для більш успішного поводження.

«Потренуйтеся» кілька разів, поки не будете задоволені своєю реакцією. Доможіться такої зміни уявлення про стресор, щоб воно більше не служило для вас джерелом напруження. Перетворюйте проблемно-конфліктні й кризові педагогічні ситуації на досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню.

Додаючи спогадові характеристики сильного позитивного переживання, ви не тільки захищаєтеся від впливів стресу, але й здобуваєте впевненість, що надалі цей спогад стане позитивно впливати на всі наступні події. Крім того, ви перетворюєте проблемно-конфліктні й кризові педагогічні ситуації на досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню.

Правило 11        

Регулярно робіть фізичні вправи.

Два-три рази на тиждень (а ще краще щодня) давайте собі фізичне навантаження. Найкраще, якщо це будуть ритмічні, повторювані рухи під музику. Подаруйте тілу свято: відвідайте лазню,         зробіть масаж (самомасаж).

Дуже важливо давати собі можливість регулярно звільнятися від напруження, яке поволі накопичується. Кілька разів на день займайтеся фізичними вправами.

Правило 12

Щодня знаходьте привід посміятися.

Почитайте, подивіться, послухайте, розповідайте про що-небудь смішне. Умійте посміятися над собою.          Сміх є        дієвим засобом боротьби зі стресом.   За твердженням    Анрі    Рубінштейна,               автора        книги «Психосоматика сміху»,   одна хвилина сміху еквівалентна сорока п’ятьом хвилинам гімнастики або фізичних тренувань. Дослідження зі сміхотерапії, проведені в Стенфордському університеті (сміх там називають бігом на місці), довели, що сміх дійсно тренує багато м’язів, знімає головний біль, знижує артеріальний тиск, нормалізує дихання і сон. При цьому в кров потрапляє більше гормонів, активніше йдуть процеси обміну речовин. Людина, яка часто сміється, перестає відчувати біль.

 

Пам’ятайте, щоб вище наведені поради стали діяти, недостатньо їх прочитати, зрозуміти прочитане, потрібно їх обов’язково застосувати.

 

Фрази самопідтримки коли страшно

 

C:UsersUserDesktopдля педагогів 2-5438641641985527324_121.jpg

 

 

Семінар для педагогів  "Психосоматичні розлади та їх наслідки"                                                                                          

 

 

 

Профілактика паніки

 

Зміст:

Що таке панічна атака, як розпізнати її вчасно та як правильно допомогти? Як можна запобігти появі й розвитку панічних атак? Читайте про це в нашій статті.

Що таке панічні атаки?

Панічна атака – це раптовий епізод сильного необґрунтованого почуття страху та тривоги, який викликає серйозні фізіологічні реакції, а саме прискорене серцебиття, задишку та пітливість (так звані вегетативні симптоми).

Якщо сталася панічна атака, людина можете сильно пітніти, мати труднощі з диханням, відчувати, що серце б’ється надто сильно. Може здатися, що ви втрачаєте контроль, у вас серцевий напад або навіть помираєте.

Панічна атака викликає раптові короткочасні відчуття страху та сильні фізичні реакції у відповідь на звичайні, незагрозливі ситуації на фоні сильного емоційного стресу, переживання.

Хоча панічні атаки самі по собі не загрожують життю людини, проте такі стани можуть лякати і суттєво впливати на його якість. Існують ефективні методи лікування панічних атак та тривожних розладів.

Як виникає панічний розлад?

У багатьох людей протягом життя буває лише одна-дві панічні атаки, що раптово виникають і минають, коли стресова ситуація зникає, вичерпує себе. Але якщо у вас були повторні несподівані атаки паніки і тривалий час ви боїтесь нового нападу, у вас може розвинутися стан, який називається панічним розладом. Поставити діагноз панічного розладу може тільки лікар.

Зазвичай панічний розлад і певні види фобій (страхів) виникають разом, одночасно. Люди, які страждають на панічний розлад, можуть мати певні періоди з невеликою кількістю панічних атак або без них.

Для панічного розладу властиво, що ви занадто сильно переживаєте про можливу чергову панічну атаку, та, навіть, змінюєте через це поведінку або свій розклад, аби уникнути нападу паніки, наприклад, не виходите на вулицю тощо.

Яким чином проявляється напад паніки?

Панічні атаки виникають раптово, «без попередження». На жаль, нема способу зупинити напад паніки після її початку. Симптоми зазвичай досягають піку протягом 10 хвилин після початку нападу. Незабаром вони зникають. Людина може відчувати себе втомлено після того, як панічна атака стихає.

Симптоми (ознаки) панічної атаки:

Що робити, якщо почалася панічна атака?

Подолати панічну атаку допомагають такі методи:

Як допомогти собі після панічної атаки:

Деякі атаки паніки мають ознаки, які можна сплутати з фізичною проблемою, як-от серцевий напад. Якщо у вас біль у грудях, утруднене дихання або втрата свідомості, зверніться за невідкладною медичною допомогою!

Коли звернутися до лікаря

Ви повинні зателефонувати до лікаря, якщо у вас є напади паніки та ви відчуваєте:

Що робити, якщо ви стали свідком панічної атаки?

Якщо ви зауважили панічний напад в іншої людини:

Як лікуються панічні атаки

Психотерапія, ліки або їх комбінація дуже ефективні для припинення панічних атак. Скільки часу вам знадобиться лікування, залежить від важкості  вашої проблеми та від того, наскільки добре ви реагуєте на лікування.

Лікування панічних атак включає:

Будьте здорові!

 

 

"Дев'ять порад для вчителів, які працюють з дітьми під час війни"

 

Війна, на жаль, продовжується, але школи поволі повертаються до дистанційного навчання. Багато українських вчителів наразі проводять уроки не формально, а так, щоб відволікти дітей від жахливих подій.

Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебуває у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатія, почуття такту та відчуття опори дуже важливі, – говорить дитячий психолог Світлана Ройз.

Вона дає вчителям поради, як створити для дітей безпечний простір і зберегти свої сили, щоб їх вистачило на все.

1.Турбуйтесь про себе і намагайтесь зекономити ресурс. У вас мають бути сили витримувати погляд дитини, наповнений болем, відповідати на її запитання, витримати реакцію, щоб послабити її занепокоєння.

Завдання дорослого, вчителя – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула, що ви поруч з нею. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

2. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, залучайте до співпраці психолога.

3. Не використовуйте в іграх чи під час занять образи літаків, ракет тощо. Це може травмувати дітей, які перебували під обстрілами та пережили бомбардування. Краще спиратися на образи дому, веселки, землі, води.

Навіть образ неба для багатьох з дітлахів – це джерело небезпеки. Пам’ятайте про це, плануючи заняття з учнями.

4. Якщо в роботі плануєте використовувати кубики, пам’ятайте, що конструкції з них можуть руйнуватися. А це може нагадати дітям про зруйнований будинок. Якщо діти самі обирають таку гру, то це їм допомагає.

Будьте уважними до звуків, не використовуйте гучні, різкі, схожі на сирену.

5. Не пропонуйте дітям жодних образів військової техніки. Це приймається лише тоді, коли вони самі хочуть це намалювати, виліпити чи обговорити.

6. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

Пам’ятайте, що ми маємо дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями.  Усі розмови з дітьми про війну – додаткове травмування. Зважайте на це.

7. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова неетичні й некоректні.

8. Дітям важливо чути слова підтримки і розуміння того, що вони пережили: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти і захистити”.

9. Якщо дитина починає говорити, хай що вона говорить, її треба слухати, не перебивати. Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”.

 

"Пам'ятка. Як поліпшити дистанційні заняття з дітьми"

 

 

застосовуємо ІКТ / пам’ятка

Як поліпшити дистанційні заняття з дітьми

Використані джерела: електронний журнал “Вихователь-методист” №5, 2022 р.

 

 

застосовуємо ІКТ / дистанційна робота

Дистанційні заняття з дошкільниками: дев’ять нових ідей

Відеоінструкція, як складати одяг

Перша проблема, з якою зіткнулося багато батьків, — безлад у кімнаті дитини. Якщо в дитячому садку дошкільники звикли самі складати свої речі перед сном, то вдома, коли поряд немає вихователя, вони про це правило забувають. Нагадайте вихованцям, що вдома теж потрібно підтримувати лад. Запишіть для них відеоінструкцію, як складати одяг. Щоб перевірити, як діти виконують це завдання, попросіть батьків сфотографувати сам процес і результат — складені речі дитини.

Ранкова зарядка в прямому ефірі

Оскільки не всі мають зараз змогу гуляти з дітьми на вулиці, батьки мають організовувати рухову активність удома. У цьому їм допоможе ранкова зарядка разом з педагогом за допомогою відеозв’язку. Завчасно домовтеся, о котрій проводитимете зарядку з дітьми. Запишіть її на відео та надішліть посилання родинам, які не мають змоги підключитися в прямому ефірі.

Головне — відтворити вдома режимний момент, до якого дошкільники звикли в дитячому садку. Використайте відомі дітям рухи й музичний супровід. А щоб заохотити дітей, запропонуйте їм продемонструвати батькам, як вони вміють виконувати вправи, і проконтролювати, як їх виконують мама й тато. Така спільна зарядка подарує всім членам родини заряд позитивних емоцій на весь день.

Гра «Допоможи Петрику»

Ще одна проблема сьогодення — дитина повсякчас потребує уваги, а отже, часто заважає батькам займатися хатніми справами. Тож запропонуйте їм організувати з дитиною гру «Допоможи Петрику». Запишіть відеозвернення від імені знайомої дітям іграшки-персонажа, яку використовуєте на заняттях у групі. Або від імені хлопчика Петрика з відомого мультфільму.

У зверненні повідомте, що Петрику потрібна допомога. Він забув у центрі розваг свою улюблену іграшку, а зараз центр зачинений. Петрику потрібна перепустка з кодом, інакше його туди не пустять. Тож Петрик передав батькам конверт із завданнями, які дитина має виконати протягом дня та дізнатися код. За кожне виконане завдання дитина отримує від батьків по букві, з яких потім має скласти кодове слово, приміром: ключ/вхід. Завдання — будь-які посильні дитині хатні доручення. За потреби батьки можуть проводити цю гру протягом двох-трьох днів. Наприкінці підсумкового дня батьки разом з дитиною складають паперові листочки з буквами в слово, фотографують і надсилають вихователю. На наступний день отримують відео з подякою від Петрика.

Така гра не лише допоможе зайняти дитину вдома, а й заохотить її допомогти персонажу, розвиватиме її творчу уяву й фантазію. А головне — допоможе батькам в ігровій формі створити ситуацію, коли завдання необхідно виконати обов’язково.

Кулінарні майстер-класи

Оскільки вся родина довго перебуває разом удома, у багатьох кухня стала найбільш відвідуваним приміщенням. Причому батьки тут не лише готують їжу, а й працюють, поки діти дивляться в кімнаті мультфільми та грають у комп’ютерні ігри. Але коли дітям набридають ці заняття, вони перебираються в кухню. Часто батьки виганяють їх назад до кімнати, однак і тут можна розв’язувати виховні й освітні завдання.

Організуйте для дітей і батьків кулінарний майстер-клас онлайн і запропонуйте приготувати, наприклад, веселу яєшню, яку дитина сама прикрасить зеленню. Або взяти участь у конкурсі бутербродів. Для цього завчасно попросіть батьків вивчити разом з дитиною цікаві факти про бутерброди. Під час конкурсу, поки мама чи тато готує інгредієнти, проведіть для дошкільників бліцопитування: що є основним компонентом бутерброда; з чого готують традиційний бутерброд; як перекладається слово «бутерброд» з німецької мови; чим відрізняється простий бутерброд від складного тощо. Відтак попросіть батьків сфотографувати готові бутерброди й надіслати в загальний чат для голосування.

Дидактична гра «Вгадай, чого не стало»

Часто педагоги вважають, що дорослий обов’язково має перебувати поряд з дитиною під час дистанційних занять. Однак не всі завдання потребують від батьків сидіти разом з дитиною перед комп’ютером. Потрібно давати дошкільникам змогу бути самостійними. Запишіть відео дидактичної гри «Вгадай, чого не стало».

Візьміть кілька великих предметів, щоб їх було добре видно. Наприклад, ножиці, лінійку, книгу, ляльку, м’яку іграшку, гребінець. Сторонні предмети приберіть з поля зору дитини. Нагадайте правила гри: уважно подивитися на предмети на столі, запам’ятати їх. Заплющити, а потім розплющити очі та вгадати, чого не стало. Завдання батьків — проконтролювати, щоб дитина не розплющувала очі передчасно.

Цю гру також можна проводити в записі. В такому разі проговорюйте правильну відповідь, щоб дитина себе перевіряла. Запишіть кілька таких ігор з різними предметами, зокрема за різними лексичними темами. Наприклад, перукарське й канцелярське приладдя, овочі, фрукти. Гра розвиватиме в дітей пам’ять, увагу та спостережливість.

Графічний диктант

Старшим дошкільникам запропонуйте завдання, що потребує зосередженості та уважності, — виконати графічний диктант. Для цього батьки мають підготувати робоче місце, за яким дитині буде зручно, і забезпечити тишу в кімнаті.

Малюнком може бути будь-яка фігура, але не дуже велика: будинок, танк, собака, риба, робот. Розраховуйте час так, щоб дитина встигла за заняття виконати графічний диктант до кінця. Тривалість заняття — не більше 10 хвилин.

Візьміть аркуш у клітинку та поясніть дитині, що зараз ви малюватимете разом з нею по клітинках, але не кажіть, яку саме фігуру. Щоб вийшов малюнок, дитина має уважно слухати, в якому напрямку проводити лінії та скільки клітинок вправо-вліво, вгору-вниз відраховувати. Відтак почніть чітко промовляти напрямок руху руки й паралельно малюйте фігуру на своєму аркуші, а дитина — на своєму. Наприкінці заняття покажіть дітям на екрані свій малюнок, і кожна дитина має звірити, чи так у неї вийшло. Таке завдання розвиває увагу, вміння слухати, логіку, просторову уяву, а також готує руку до письма. Тож рекомендуйте його батькам майбутніх першокласників.

Майстер-клас «Робимо корисні речі»

Один з варіантів дистанційного заняття з дітьми й батьками — майстер-клас, під час якого вихователь показує, як зробити з дитиною поробку чи намалювати малюнок у нетрадиційній техніці. Відколи вперше запровадили дистанційне навчання, таких майстер-класів було багато, але тоді педагоги не враховували того, що не в усіх удома є, наприклад, кольорові серветки чи воскова крейда. А також батьки часто запитували, що робити потім з продуктом спільної діяльності. Тож проаналізуйте попередні помилки й робіть з дітьми та батьками те, що вони потім використовуватимуть.

День хвастощів

Наприкінці тижня запропонуйте батькам проводити з дітьми «День хвастощів» і викладати в чат досягнення дітей. Діти хвалитимуться, що вони зробили: які малюнки намалювали, які бутерброди з мамою приготували, які пісні й вірші вивчили, як допомогли молодшому брату чи сестрі, які завдання вихователя виконали тощо.

Також запропонуйте кожне досягнення дитини записувати на кольорові листочки й збирати їх у папку або прикріпляти на дошку, робити фотографії дитячих робіт, записувати відео. Адже це допоможе не лише поповнити портфоліо дошкільників, але і зробити кожен день удома незабутнім.

Аудіоказка від вихователя

Сприймання художньої літератури — один з основних видів діяльності дітей. У дитячому садку вихователі регулярно розповідають або читають дітям казки, оповідання, байки, а потім обговорюють їх з ними. Однак у багатьох родинах немає традиції сімейного читання. Батьки часто не знають, як зацікавити дитину книгою.

Для того щоб організувати з дітьми заняття зі сприймання художньої літератури, запишіть, як ви розповідаєте чи читаєте казку, і надішліть батькам посилання на відео. Зробіть серію записів і кожен раз анонсуйте наступну казку, щоб діти на неї чекали. Для цього використовуйте саме запис відео, а не прямий ефір. Так батьки матимуть змогу вмикати його дитині перед сном, коли вона вже заспокоїться та буде готова слухати.

Розгляньте подані ідеї та проаналізуйте, які найліпше підходять для ваших вихованців та кожної конкретної родини. Допоможіть батькам і дітям пережити цей непростий період завдяки кільком новим цікавим завданням. Успіхів!

 

  

Як здійснювати освітню діяльність у режимі воєнного стану: рекомендації для педагогів

 

Як здійснювати освітню діяльність у режимі воєнного стану: рекомендації для педагогів

Ураховуйте ситуацію

Організовуйте освітній процес з урахуванням воєнної ситуації в населеному пункті — очне, змішане, дистанційне. Під час організації освітнього процесу в дистанційному форматі враховуйте вікові особливості дошкільників. Такі заняття, у разі згоди батьків, з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку проводьте не більш ніж протягом 10 хвилин, старшого дошкільного віку — 15 хвилин. Створюйте короткі й дидактично продумані відеоролики. Два п’ятихвилинні відео діти переглянуть з більшою ймовірністю, ніж одне десятихвилинне

 

Створюйте відеозаняття

До зйомки заняття перевірте технічне налаштування. Зокрема, вебкамеру встановіть на рівень очей або трохи вище, адже діти мають бачити очі педагога, і обов’язково дивіться в об’єктив. Також використовуйте режим демонстрації екрана. Простий спосіб створити відеозаняття — записати показ слайдів. Однак це швидко втомить дітей, якщо екран не буде активним. Слайди мають бути рухомими. Додайте переходи й анімацію, використовуйте курсор миші або режим малювання, щоб виділити, підкреслити щось важливе на слайді

 

Підтримуйте зв’язок

Співпрацюйте й організовуйте зворотний зв’язок з батьками дітей. Надайте їм змогу через сайт дитячого садка, програму Skype, месенджери Viber, WhatsApp, Telegram та соціальні мережі ставити запитання щодо особливостей навчання, виховання та розвитку дітей. Результати зворотного зв’язку сформують основу для планування консультативної та методичної допомоги батькам

 

Спостерігайте за поведінкою дитини

Для того щоб вчасно надати дітям необхідну допомогу, спостерігайте за їхньою поведінкою та долучайте до цього практичного психолога. Відтак враховуйте в освітній роботі дані моніторингу психологічного стану дітей, організовуйте емоційно-підтримувальну мовленнєву комунікацію, використовуйте індивідуально дібраний комплекс технологій психолого-педагогічного супроводу

 

Спілкуйтеся з батьками вихованців

Проводьте роботу з батьками щодо психологічного супроводу дитини у воєнний час. Надавайте їм консультації, як допомагати дітям впоратися з тривожністю під час воєнних дій, долати негативні наслідки травмувальних подій та адаптуватися до нових обставин їхнього життя. Допомагайте батькам формувати в дітей навички безпечної поведінки та стресостійкість, а також зберігати в них фізичне, психологічне й емоційне здоров’я

 

Сформуйте бібліотеку онлайн-матеріалів

Для того щоб поліпшити організацію освітнього процесу в дистанційному форматі, сформуйте бібліотеку онлайн-матеріалів. Бібліотеку зберігайте в хмарі та відкрийте доступ усім педагогам. Використовуйте публікації психолого-педагогічного та методичного спрямування, зокрема, із сайту МОН «Сучасне дошкілля під крилами захисту» та Telegram-каналу «Підтримай дитину»

 

Організовуйте продуктивну діяльність

Заохочуйте дітей самостійно виготовляти поробки, малюнки, брати участь у будь-яких проєктах. Адже коли дитина усвідомлює результат своєї праці, це підвищує відчуття спокою та сили. Спостерігайте за поведінкою дитини. У разі регресивного стану, коли в дитини виявляються поведінкові реакції, характерні для більш раннього віку, використовуйте тілесні ігри та вправи

 

 

Підвищуйте власний фаховий рівень

Для того щоб забезпечити якість дошкільної освіти відповідно до суспільних викликів, підвищуйте власний фаховий рівень з оволодіння цифровими інструментами. Зокрема, проходьте різні онлайн-курси на платформах суб’єктів підвищення кваліфікації. А також вивчайте й поширюйте досвід педагогів, зокрема з інших країн, щодо організації роботи з дітьми дошкільного віку під час воєнних дій

 

Примітка. Підготовлено відповідно до додатка 1 до листа МОН «Про рекомендації для працівників закладів дошкільної освіти на період дії воєнного стану в Україні» від 02.04.2022 № 1/3845-22.

 

 

Основні ідеї

Базовий компонент дошкільної освіти як Державний стандарт є актуальним у будь-який час. Він утверджує політику держави в галузі дошкільної освіти. Заклади дошкільної освіти (далі — ЗДО) мають відповідати його вимогам і під час дії воєнного стану. Зокрема, під час організації освітнього процесу з дітьми будь-якої вікової групи ЗДО мають використовувати:

  • ідеї гуманістичної педагогіки, спрямовані на гуманне ставлення до дитини;

  • теорію природовідповідності, за якою в дитини треба розвивати задатки та здібності, зберігаючи її природу;

  • ідеї патріотичного та громадянського виховання;

  • ідеї солідарної відповідальності держави, громади, родини, фахівців педагогічної освіти й інших професій, причетних до піклування, догляду та розвитку дітей раннього й дошкільного віку.

Першочергові завдання

ЗДО мають стати осередками, які дають змогу дітям отримувати не лише знання та практичні вміння для життя, а й психолого-педагогічну підтримку, допомагати не втрачати відчуття приналежності до спільноти.

У зв’язку з тим, що в частині регіонів України зберігається загроза для життя, більшість ЗДО тимчасово призупинила освітній процес. Наразі частково відновлюють роботу заклади, розташовані на безпечній території. Освітній процес у них здійснюють очно, з використанням дистанційних форм роботи й у змішаному форматі.

В умовах воєнного стану ЗДО спрямовують свою діяльність на розв’язання першочергових завдань, зокрема:

  • налагоджують ефективну комунікацію учасників освітнього процесу;

  • відновлюють освітній процес для всіх дітей;

  • зараховують до закладу дітей раннього та дошкільного віку з числа внутрішньо переміщених осіб за місцем тимчасового проживання;

  • створюють у закладі безпечні умови для всіх учасників освітнього процесу;

  • створюють умови для підвищення фахового рівня педагогічних працівників щодо організації освітнього процесу за дистанційною та змішаною формами;

  • надають педагогічну підтримку дітям раннього та дошкільного віку, зокрема й з особливими освітніми потребами, їхнім батькам;

  • здійснюють інформаційну підтримку та психологічний супровід учасників освітнього процесу;

  • співпрацюють з інклюзивними ресурсними центрами;

  • застосовують інструменти управлінської діяльності, щоб розв’язувати надзвичайні ситуації.

Організація комунікації

В умовах війни педагогічні працівники мають бути готовими та спроможними повноцінно надавати освітні, інформаційні, консультаційні послуги сім’ям, які виховують дітей раннього та дошкільного віку. Для цього слід віддавати перевагу системам комунікації з дітьми, їхніми батьками, сім’ями, педагогами, що дають змогу встановити швидкий обмін інформацією, мобільність зворотного зв’язку.

Під час організації комунікації учасників освітнього процесу працівники ЗДО мають:

  • сприяти організації комунікації дітей та їхніх батьків з іншими членами громади;

  • створювати безпечний соціально-освітній простір;

  • адаптувати освітній процес в умовах війни з урахуванням ситуацій, що склалися;

  • добирати форми та методи взаємодії між учасниками освітнього процесу відповідно до конкретної ситуації кожного;

  • володіти інформацією щодо ресурсного забезпечення освітнього процесу в умовах дистанційної роботи;

  • володіти навичками організації та проведення онлайн-заходів;

  • налагоджувати комунікацію з учасниками освітнього процесу в телефонному режимі, через листування електронною поштою тощо.

Технологічні аспекти організації комунікації

ЗДО за допомогою сайту може організувати взаємодію всіх учасників освітнього процесу й створити віртуальну бібліотеку — своєрідний банк освітніх ресурсів. Відтак постійно оновлювати й поповнювати інформаційне наповнення сайту й використовувати ресурси онлайн-освіти, щоб залучити тимчасово переміщених дітей та їхніх сімей до різних програм з дошкільної освіти.

Оскільки форма освіти дошкільників залежить від безпекової ситуації в кожному регіоні, комунікувати з учасниками освітнього процесу потрібно з урахуванням локації дітей: удома, у бомбосховищі, в умовах зовнішньої міграції, в умовах внутрішньої міграції, в ЗДО, з батьками, вихователями, опікунами, волонтерами тощо.

Під час організації комунікації з учасниками освітнього процесу потрібно орієнтуватися на реалізацію різних завдань, як-от:

  • забезпечувати необхідною інформацією сім’ї, які евакуйовані з небезпечних територій і можуть долучитися до освітнього процесу за місцем тимчасового проживання;

  • надавати інформацію щодо використання приватних освітніх платформ з безплатним доступом до освітніх послуг, щоб залучити дітей до освітнього процесу;

  • сприяти тимчасовому долученню дітей до освітнього процесу в ЗДО в зарубіжних країнах на період воєнних дій;

  • організовувати індивідуальні консультації з фахівцями (практичними психологами, психотерапевтами, медичними працівниками, юристами тощо), щоб підтримати дітей та їхніх батьків у кризовому стані — в умовах евакуації, під час перебування в бомбосховищах, у медичних закладах, прихистках, притулках, при перетинанні кордону тощо.

Для того щоб забезпечити ефективність комунікації з батьками, вихователями й усіма, хто задіяний в освітньому процесі, обирайте оптимальні канали комунікації для кожного конкретного завдання. У складних умовах у пригоді стануть сервіси й інструменти комунікації в онлайн-режимі.

Підвищити ефективність комунікації учасників освітнього процесу дають змогу:
• завдання й рекомендації для батьків щодо роботи з дітьми відповідно до їхнього віку, розміщені на сайті ЗДО;
• групи в месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp з батьками, вихователями, практичними психологами тощо;
• електронні платформи Zoom, GoogleMeet, Google Classroom, Microsoft Teams тощо.

Важливо визначитися, через які канали комунікації швидко доходитимуть повідомлення до аудиторії, який канал зможе забезпечити оптимальний зворотний зв’язок, які формати для цих каналів застосовувати та які супровідні матеріали необхідно попередньо підготувати.

Примітка. Підготовлено відповідно до додатка 1 до листа МОН «Про рекомендації для працівників закладів дошкільної освіти на період дії воєнного стану в Україні» від 02.04.2022 № 1/3845-22

 

https://school10.osvita-konotop.gov.ua/wp-content/uploads/sites/15/2022/02/1590147878-1.jpg

https://school10.osvita-konotop.gov.ua/wp-content/uploads/sites/15/2022/02/1590147878.jpg

https://school10.osvita-konotop.gov.ua/wp-content/uploads/sites/15/2022/02/tiger-1421006073.jpg

 

Подолання синдрому емоційного вигорання

Емоційне вигорання – синдром, що розвивається на основі безперервного впливу на людину стресових ситуацій, які призводять до інтелектуальної, душевної та фізичної перевтоми. Це захисна реакція організму на стрес, що виникає, якщо немає способу звільнитися від негативних емоцій.

Три стадії емоційного вигорання:                                    

1.     Легке (3-5 років) – часті перерви в роботі.

2.     Затяжне (5-15 років) – зниження інтересу до роботи, апатія, дратівливість, головний біль, «сон без сновидінь».

3.     Хронічне – сумніви у цінності своєї роботи і життя, прагнення до самотності, психологічні й фізіологічні проблеми (виразка шлунку, депресія).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ

15 способів подолати емоційне вигорання

1. Визначне причини своєї тривоги. Поговоріть із близькими, проаналізуйте в голос.

2. Плануйте не тільки свій робочий час, а й відпочинок. Встановлюйте пріоритети. Принцип  Ейзенхауера: непотрібні справи – у смітник.

3. Не перебільшуйте свої проблеми. Не робіть із мухи слона! Не все так погано як вам здається.

4. Керуйте своїми емоціями! Заплющте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть угору й розведіть у бік. Відчуйте силу енергії. Складіть руки на животі.

5. Не забувайте хвалити себе!

6. Усміхайтеся, навіть якщо не хочеться (1-1,5 хв)

7. Викиньте з голови думки про свої невдачі. Будьте оптимістом!

8. Робіть гімнастику. Адреналін не накопичується.

9. Улаштовуйте собі свята. Живіть красиво!

10. Умійте відмовляти чемно, але переконливо.

11. Проблем не треба переживати, їх треба вирішувати! Геть – самопожертву й довготерпіння!

12. Вживайте більше вітамінів.

 

 

    Долаємо синдром емоційного вигорання                                                                        

 

Спроби заспокоїти та зняти стрес у дитини

 

 

Прості способи, які допоможуть батькам швидко заспокоїти дитину й навчити її долати стресовий стан

Діти часто зіштовхуються зі стресовими ситуаціями, а традиційні методи, такі як глибоке дихання, не завжди допомагають з ними впоратися. Коли дитині необхідно швидко зняти напругу, спробуйте один зі способів, запропонованих нижче.

1. Поставте дитину вниз головою. Багато століть назад йоги виявили, що положення тіла, в якому голова знаходиться нижче рівня серця, заспокійливо діє на організм. Для розслаблення дитині потрібно нахилитися, дотягуючись долонями до пальців ніг, або постояти на голові. Перевернуте положення тіла зміцнює вегетативну нервову систему, що відповідає за стресові реакції організму.

2. Спробуйте візуалізацію. Дослідження показують, що візуалізація знижує рівень стресу. Запропонуйте дитині закрити очі й уявити собі тихе, спокійне місце. Потім допоможіть їй уявити цю картину в деталях. Запитайте, як виглядає це місце, які там запахи, що відчуває дитина, перебуваючи там.

3. Запропонуйте дитині попити води. Зневоднення призводить до зниження розумової продуктивності. Дайте дитині випити склянку холодної води та трохи посидіти. Випийте склянку води самі, і ви помітите, як дана процедура заспокоює нервову систему.

4. Заспівайте що-небудь. Усі знають про те, що улюблені пісні піднімають настрій. Крім цього гучний спів (навіть якщо ви при цьому трохи фальшивите) сприяє виробленню «гормонів щастя» – ендорфінів. 

5. Прийміть «позу собаки писком донизу». Поза, відома в йозі як «Собака писком донизу», як і перевернуте положення тіла, відновлює вегетативну нервову систему. Також вона розтягує м'язи рук, ніг і тулуба, що призводить до спалювання рівня глюкози, виробленої в результаті реакцій організму на стрес.

6. Малюйте. Малювання не тільки допомагає відволіктися від джерела стресу, але й розвиває стресостійкість. Якщо вас лякає навіть думка про те, що дитина буде малювати фарбами, дозвольте дитині помалювати, наприклад, кремом для гоління на шторці в душі. Шторку буде легко вимити, а дитина не вимастить усе навколо.

7. Пострибайте через скакалку. Встановіть таймер на дві хвилини, ввімкніть музику й дозвольте дитині стрибати через скакалку в ритмі музики. Якщо дитині важко стрибати через скакалку, вона може просто підстрибувати на місці.

8. Пострибайте у висоту. Влаштуйте з дитиною змагання, хто стрибне вище, далі або швидше. Це ще один простий, але дієвий спосіб випустити пару за допомогою фізичної активності.

9. Пускайте мильні бульбашки. Дути на вітрячок або пускати мильні бульбашки – такі заняття допоможуть дитині контролювати дихання та заодно нормалізувати стан психіки. Крім того, дитині, напевно, сподобається бігати за бульбашками, які лопаються.

 

10. Спостерігайте за акваріумними рибками. Ви коли-небудь замислювалися над тим, чому в лікарнях часто ставлять акваріуми? Згідно з дослідженнями, спостереження за акваріумними рибками знижує артеріальний тиск і частоту пульсу. Більш того, чим більший акваріум, тим ефективніша його дія. Коли вам буде потрібно заспокоїти дитину, зводіть її до місцевого ставка або акваріума для невеликого сеансу «рибної терапії».

11. Порахуйте від 100 до 1. Лічба у зворотному порядку не тільки дозволяє дитині відволіктися від того, що її турбує. Вона також розвиває концентрацію уваги й корисна дошкільнятам в якості підготовки до школи.

12. Повторюйте мантри. Придумайте мантру, яку дитина зможе використовувати для заспокоєння. Добре підійдуть фрази: «Я спокійний» або «Я впевнений у собі».

13. Дихайте животом. Більшість з нас дихає неправильно, особливо в стресових ситуаціях. Запропонуйте дитині уявити, що її живіт - повітряна кулька. Дитина повинна дихати глибоко, щоб наповнити кульку повітрям. Повторіть цю просту вправу п'ять разів, і ви побачите, що дитина стане набагато спокійнішою.

14. Зробіть пробіжку. Біг знижує стрес ефективніше, ніж візит до психолога. Десятихвилинна легка пробіжка не тільки підвищить настрій дитини, але й дозволить справлятися зі стресом протягом декількох годин.

15. Порахуйте до п'яти. Коли дитині здається, що вона не може контролювати емоції, запропонуйте їй закрити очі й порахувати до п'яти. Ця своєрідна п'ятисекундна медитація дозволить мозку «перезавантажитися» й подивитися на ситуацію з іншого боку. Також це привчить дитину добре подумати перед вчиненням будь-якої дії в стресовій ситуації.

16. Виговоріться. Діти, здатні вільно говорити про свої почуття та про те, що їх турбує, рано вчаться розбиратися в ситуаціях і власному ставленні до них. Батькам не варто відразу ж радити дитині, як вирішити проблему. Спочатку вислухайте дитину й поставте їй навідні запитання, які допомагають прояснити ситуацію.

17. Обійміть дитину або дозвольте їй обійняти вас. Обійми сприяють виробленню окситоцину - гормону, що забезпечує роботу імунної системи організму. 20-секундні обійми знижують тиск, покращують самопочуття та знижують стресові реакції організму. Обійми принесуть користь і вам, і вашій дитині.


18. Уявіть себе через кілька років. Це чудовий спосіб мотивувати дитину поставити цілі на майбутнє та прагнути до них. Нехай вона запише, якою хоче бачити себе через тиждень, місяць, рік або більш тривалий термін.

19. Подуйте на вітрячок. Як і у випадку зі свічками, дана вправа тренує дихання дитини, однак тут акцент робиться на контрольованому видиху, а не на глибокому вдиху. Дитина повинна змусити вітряк крутитися повільно, потім швидко, потім знову повільно. Так вона навчиться регулювати своє дихання.

20. Ліпіть із пластиліну. Під час ліплення ділянка мозку, що відповідає за стресові реакції, стає неактивною, оскільки імпульси активізують інші ділянки мозку. Можна купити пластилін у магазині або зробити його своїми руками.



21. Називайте свої емоції. Невміння розпізнавати негативні емоції часто стає причиною стресу в дітей. Якщо дитина гнівається, відчуває паніку або страждає на перфекціонізм, попросіть її назвати це почуття, дати йому ім'я. Після цього допоможіть дитині впоратися з негативом. Наприклад, запитайте в неї: «Тебе знову турбує ідеальність?». У такій ігровій формі ви можете обговорити, як подолати перфекціонізм, а дитина не залишиться один на один зі своїм почуттям.

22. Катайтеся на гойдалкахКатання на гойдалках не тільки зміцнює м'язи ніг і тулуба, але також знижує рівень стресу (такий ефект мають рухи розгойдування). Покатайте дитину на гойдалці чи вона може покататися самостійно, щоб заспокоїти емоції.

23. Штовхайте стіну. Це хороший спосіб позбутися гормонів стресу, не виходячи з кімнати. Дитина повинна протягом 10-ти секунд штовхати стіну. Повторіть вправу тричі. Чергування м'язових зусиль і розслаблення призводить до вироблення «гормонів щастя».

24. Зібгайте тонкий папірМ'яти папір – одне з улюблених занять маленьких дітей. Їх заспокоює не тільки шелест паперу, але і його текстура. Сенсорні імпульси активізують певні ділянки мозку, що знижують рівень стресу.

25. Лопайте бульбашки на упаковці. Купіть трохи такого матеріалу й поріжте на невеликі шматки, щоб заспокоювати дитину в моменти стресу.

26. Катайте тенісний м'яч по спині. Така сама процедура застосовується в якості легкого заспокійливого масажу. Робіть її, коли дитині необхідний заспокійливий дотик. Масажуйте плечі, шию й нижню частину спини – ці ділянки найбільш напружені в момент стресу.

27. Визначте «спокійне місце» в групіДитина повинна мати певне місце в групі, де вона зможе опанувати себе в моменти втрати контролю над емоціями. У цьому місці дитина повинна відчувати себе максимально комфортно, щоб мати можливість для повноцінного відпочинку й відновлення душевної рівноваги.

28. Слухайте музику.  Музика покращує настрій, сприяє здоровому сну, знижує рівень стресу й занепокоєння. Слухайте музику різних стилів, установіть оптимальний рівень гучності в будинку, машині та спальні дитини.

29. Влаштуйте танцювальну вечіркуФізичне навантаження в поєднанні з задоволенням від музики принесе дитині користь. Їй сподобається така активність у поєднанні з розвагою. Якщо дитина в поганому настрої, зробіть музику гучніше та влаштуйте танцювальну вечірку в кімнаті. Настрій дитини миттєво підніметься.

30. ПокричітьІноді поганий настрій дитини пов'язаний з тим, що її переповнює занадто багато емоцій. Нехай дитина візьме вільну позу й уявить, як емоції проходять крізь її тіло від пальців ніг до рота. Для їх звільнення дитині потрібно голосно закричати.

31. Розмальовуйте книги-розмальовки. Розмальовки – чудовий спосіб відволікти й заспокоїти дитину, розвинути в неї дрібну моторику й концентрацію уваги. Купуйте дитині олівці та фломастери, розмальовуйте сторінки книг-розмальовок разом з нею.

Ці, здавалося б, прості способи допоможуть не тільки поліпшити психоемоційний стан дитини будь-якого віку, але й навчити її краще розбиратися та справлятися з негативними емоціями. Ці навички стануть їй у пригоді протягом усього життя.

 

 

 

Для ліцеїстів – Бердичівський ліцей-інтернат спортивного профілю Житомирської обласної ради

 

Тілесні техніки боротьби зі стресом для дітей                                                                                                                                                                   

 

 

Булінг в ЗДО                                                                                   

 

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу? Дізнайтеся, що означає цей термін, хто може спровокувати булінг в ДНЗ (ЗДО) та як змінюється поведінка дитини. 

 

Булінг в ЗДО — міф чи реальність

 

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

 

Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.

Хто провокує булінг в дитсадку

 

 Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо: 

 

Педагог або помічник вихователя:

  • зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

  • ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

  • глузує із зовнішнього вигляду дитини;

  • образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

  • проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

 

Батьки або члени сім’ї: 

  • б'ють та ображають дитину вдома;

  • принижують дитину у присутності інших дітей;

  • проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини; 

  • ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

 

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.


 

 

 

 

 


Як міняється поведінка дитини під час булінгу.

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: 

Вдома: 

  • не хоче одягатися вранці;

  • шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

  • просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

  • плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі;

  • грає наодинці.

В дитячому садку: 

  • не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

  • усамітнюється при будь-якій нагоді;

  • часто губить свої іграшки або речі;

  • бруднить чи псує одяг;

  • грає поламаними іграшками;

  • відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

  • не має друзів у групі.

 

Що робити батькам

  • У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

  • Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

  • Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

  • Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

  • Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися довго у ДНЗ тощо).

  • Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.

  • Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.

  • Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до адміністрації.

  • Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.

  • Обов’язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

  • Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

  • Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.


 

Пам'ятайте: дитина, що стала  учасником цькування (нападник, спостерігач або жертва), якиу б позицію вона  не дотримувалась  при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом.

 

Алгоритм дій працівників закладу освіти у разі виявлення ознак булінгу                                                                                 

 

Консультація «Запобігання та протидія булінгу (цькування)»

 

      Кожним зверненням до дитини - словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням - ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше - саме про неї. Від повторюваних знаків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я - хороший». А від сигналів осуду, незадоволення, критики -  відчуття «зі мною щось не так», «я-поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у становленні особистості дитини.

      З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен систематично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводження з дітьми.

      Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі можна вважати, зокрема:

- підвищений тон, крик педагога;

- необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки;

- сувору дисципліну, яка тримається на страхові;

- авторитаризм, вимоги без пояснень.

- фізичне насильство;

- нехтування інтересами та потребами дитини.

- неприйняття;

- погрози або терор;

- ігнорування психологічних потреб дитини;

- ізоляція;

- розбещення.

      Педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути іншою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства.

      З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вміння контактувати з людьми.

       Діти, яких поважають, учаться поважати інших. Про яких турбуються - вчаться виявляти турботу. Яких люблять такими, якими вони є, - вчаться бути терпимими до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей. Тому метою співпраці з родинами вихованців є допомогти батькам зрозуміти і прийняти сучасні гуманістичні ідеї та переконання, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини. Адже батьки часто не розуміють, що їхні дії є жорстокими щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

      Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це виявляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім виглядом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу.

      Для формування психологічної єдності з іншими дітьми, позитивного спілкування, педагоги  мають спрямували свої зусилля на розв'язання таких завдань:

      Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні методи і прийоми, що сприяють згуртуванню дитячого колективу. Це система педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні колективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивного емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків.

      Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шматок глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина - особистість, яка здатна відчувати, переживати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій унікальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації.       Тож  намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинками, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомогу товаришам тощо.

      Жорстоке поводження з дітьми - це феномен, існування якого відоме з часу появи історичних записів людства. Оскільки насилля - не лише соціальне явище, воно пов'язане з природою людини.

      На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з дітьми». Проте більшість дослідників і практиків у розвинених країнах користуються визначенням, запропонованим відомим американським психологом італійського походження Джеймсом Гарбаріно: «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замінюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психічний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».

      Основними формами жорстокого поводження з дітьми є:

Психологічне (емоційне) насильство є стрижнем усіх видів насильства і зневаги стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні особливості жертв насильства спричинені не стільки фізичними травмами, скільки насильством над особою.

      Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними способами. Якщо батьки постійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бувають задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психологічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорюють і не приймають її.

      Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонується таке робоче визначення психологічного насильства: «Психологічним (емоційним) насильством є одноразова або хронічна психічна дія на дитину або її нехтування батьками чи іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її поведінки і здатності до соціалізації.»

      Виокремлюють п'ять основних типів руйнівної поведінки значущих для дитини дорослих, зокрема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної поведінки:

Сексуальне насильство або розбещення - це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.

      Існує поширена думка, що особи, які вчиняють сексуальне насильство над дітьми, страждають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки переважно — це звичайні люди, але з певними психологічними особливостями.

      Сексуальне насильство впливає на фізичне та психічне здоров'я і розвиток дитини, порушує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом тривалого часу, інколи - все життя.

Фізичне насильство - це навмисне нанесення фізичних ушкоджень (травм) дитині батьками (іншими особами), що спричиняють порушення фізичного чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавляють життя.

Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми, обумовлені стресом - напруженість, головний біль, психосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дитина завжди насторожі, для неї характерна підвищена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не думати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про заподіяну їй шкоду. На всі запитання, пов'язані з такими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю».

      Відчуваючи гнів проти того, що з нею відбувається, дитина стає агресивною щодо слабших - дітей чи тварин. Для дітей, що переживають фізичне насильство, характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важко зосередиться на грі або на занятті, вони неуважні, уникають спілкування з однолітками, відстають у розвитку.

Нехтування інтересами та потребами дитини - це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких.

      Звичайно ж, усім батькам добре відоме значення повноцінного харчування, належного догляду, надання своєчасної медичної допомоги для нормального зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рік життя дитина проводить з матір'ю, і порушення материнсько-дитячих стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й фізичному розвитку дитини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення від проблем розвитку дитини тісно пов'язані з психологічним (емоційним) насильством.

      Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.

      П'ять шляхів до серця дитини:

Дотик - один із найважливіших проявів любові до дитини. У перші роки життя дитині необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна ласка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівчаток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілунків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дитиною, - це ваш подарунок для неї. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привертають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопотані, потрібно приділяти час не лише хатнім справам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.

           Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштовність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертаються до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути запитання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і роблять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує.

     На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

 

 

Розумна казка для педагогів (автор - психолог закладу)

«Дві казкові фірми»

Жили-були дві казкові фірми. Перша фірма щойно починала свій життєвий шлях

І тому була ще не багатою, але подавала надії. Колектив підібрався дружній та працьовитий, лише ліші да русалоньки. Директором цієї фірми був домовий. Він дуже хотів «підняти» свою фірму та вивести її на світовий ринок. Домовий ззаборонив на фірмі сварки та плітки. Робітники бачили як завзято працює їх директор і якомога старанно намагалися йому допомогти: всі вчасно приходили на роботу, старанно виконували свою роботу. 

І була друга фірма. Вона була достатньо продвинутою так як на ній працювали акули бізнесу кентаври та амазонки. Але вони завжди були високомірними і ніколи не допомагали один одному. Одна відьма захотіла працювати на цій фірмі. Вона перетворилася на прекрасну амазонку і влаштувалася на цю фірму бухгалтером. Але замість того щоб працювати вона збирала плітки , запізнювалася на роботу, звіти робила аби як. Одного разу ця фірма склала угоду сторіччя. За розрахунками директора ця угода повинна була вивести фірму на міжпланетний рівень. Робітники активно взялися за роботу. Робота була складною, але ніхто нікому не хотів допомагати, адже всі були високомірні. А коли наша знайома відьма складала звіт, вона, як завжди, всі цифри вигадала в надії, що все пройде як завжди. І трапилося горе, фірма збанкрутіла і всі її працівники лишилися без роботи. А ось перша фірма, де всі працювали як один, через 5 років вийшла на світовий ринок, і тепер кожен її працівник може дозволити собі злітати за тридев’ять  земель. А зараз вони готуються вийти на міжпланетний рівень. Як ви гадаєте, в них вийде?.

Мораль: якщо в колективі немає дружніх стосунків, хтось весь час збирає плітки, хтось безвідповідально відноситься до роботи, то може статися лихо…

 

«Казка брехня, та в ній натяк добрим молодицям урок».