ШАНОВНІ БАТЬКИ!!! 

З метою надання необхідної допомоги  з захисту прав дітей, попередження насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, булінгу, кібербулінгу та інших негативних явищ  надаємо Вам контактні телефони установ та організацій Київського району, а також офіційні телефони  організацій, які надають кваліфіковану допомогу  до яких можуть звернутися батьки та особи, що їх замінюють, для вирішення питань, які не входять в компетенцію  закладу дошкільної освіти та Управління освіти.

Корисні посилання щодо допомоги та підтримки в ситуаціях насильства, торгівлі людьми, складних життєвих обставин

1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно), Messenger @childhotline.ukraine, Instagram @childhotline_ua, Telegram @CHL116111.

2. Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних або стаціонарних телефонів цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно).

3. Поліція: 102.

4. Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.

5. Анонімний онлайн-щоденник «Тільки нікому не кажи» дає можливість написати листа тому, з ким складно поділитися своїми переживаннями в реальному житті про булінг у школі, нерозділене кохання чи непорозуміння з батьками https://secrets.1plus1.ua/

6. Перша національна лінія довіри для попередження суїциду: 73 33.

7. Екстрена психологічна допомога при Кризовому Центрі медико-психологічної допомоги: (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03.

8. «Лiнiя допомоги»: (067) 975 76 76, (066) 975 76 76, (093) 975 76 76.

9. Лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їх сімей: 0800 505 085.

10. Служба медико-психологічної допомоги та профілактики гострих кризових станів: (044) 456 17 02, (044) 456 17 25.

11. Національна урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства – 15 47.

12. «Гаряча лінія» Уповноваженого Президента України з прав дитини: (044) 255 76 75.

13. Освітній омбудсмен України: (095) 143 87 26 ([email protected], https://eo.gov.ua/

14. «Гаряча лінія» психологічної допомоги та протидії насильству .https://www.unicef.org/ukraine/stories/hot-lines

15. Національна «гаряча лінія» з питань наркозалежності та ЗПТ: 0 800 507 727.

16. Анонімні консультації на сайтах teensLIVE (від фахівців клінік, дружніх до молоді), supportME (від фахівців).

17. Уповноважений Президента України з прав дитини (044) 255 76 75.

 18. Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів), 527 (безкоштовно з номерів мобільних операторів України пн. – пт. з 10:00 до 21:00, сб. з 10:00 до 18:00).

19. Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном: (044) 238 16 57.

20. Департамент боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми Національної поліції України: (044) 374 37 85 (пн. - сб. з 09:00 до 18:00).

21. Гаряча лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції: 0800 211 444.

22. Гаряча лінія з профілактики суїцидів .https://lifelineukraine.com/

23. Гаряча лінія професійної підтримки «Стоп паніка» безкоштовний багатоканальний номер: 0800 50 18 92.

 24. Платформа «Мені здається» .https://nachasi.com/2021/02/05/platform-it-

 25. Платформа «Розкажи мені».https://tellme.com.ua/

26. Канал психологічної підтримки «ПОРУЧ» для підлітків та молоді .https://t.me/poruch_me

27. В рамках роботи платформи СпівДія та Співдія хаб функціонує напрям безкоштовної психологічної підтримки онлайн і офлайн https://airtable.com/shrfgyZ1ko5UYxR9r

 28. За підтримки Національної психологічної асоціації психологи-волонтери створили центр психологічної підтримки «Як ти?» (безкоштовно, убудь-який час доби) https://bit.ly/3QLUdwO

29. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив гарячу лінію, за якою можна звернутися за підтримкою: 0-800-300-155 (дзвінки безкоштовні).

30. Довідник психологічної підтримки в умовах війни допоможе знайти відповіді на питання: як боротися з перевтомою, панікою, тривогою, апатією; як зберегти близькі стосунки та позбутися почуття провини https://bit.ly/3OzJm6Z.

31. Телеграм-канал «підтримай дитину» створено з турботою про батьків і дітей https://t.me/s/pidtrumaidutuny

32. Онлайн-платформа «Аврора»: консультування постраждалих від насильства, зокрема сексуального, доступу до якісної дистанційної допомоги у будь-якому куточку України та за кордоном, достатньо лише заповнити заявку на сайті «Розірви коло» у розділі «Психотерапевтична допомога» https://rozirvykolo.org/mental-support/

33. Безкоштовна психологічна підтримка для кожного, хто відчуває у цьому потребу: УкрЄдність https://ukr-ednist.com.ua/

34. Група психологічної підтримки «Разом» .https://razom.live/

35. Гаряча лінія кризової допомоги та підтримки від Українського

ветеранського фонду (УВФ): +38 (067) 400 46 60 (пн. - нд. з 10:00 до 20:00), сайт Фонду https://veteranfund.com.ua/

Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу

1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді за номерами: 0 800 500 225

або 116 111.

2. Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).

3. Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент

сексуального характеру).

4. https://Youtube.com/Stop Sexting Ukraine.

5. Інтернет-платформа «Бийся як дівчина»

(https://www.instagram.com/flg_ua/).

6. База даних жіночих організацій (http://portal.uwf.org.ua/).

7. Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога в Україні)

(http://jurfem.com.ua/en/home-page-2/).

8. Організація Teenergizer – консультації за принципом «рівний-рівному»

або з психологом безкоштовно і конфіденційно

(https://teenergizer.org/consultations).

9. Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45

(далі обрати «3»).

Куди потрібно звертатися за допомогою тим, хто перебуває за кордоном

1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного, анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.

2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine

3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ТЕЛЕФОНИ СЛУЖБ ДОПОМОГИ, ДО ЯКИХ ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЯ У ВИПАДКАХ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА:

З питань сексуального та інших видів  насильства можна звертатися до таких служб :

Нацполіція 102

Офіс Генерального прокурора: за телефоном 0 800 507 001

за телефоном 096 755 02 40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal)

через сайт https://www.warcrimes.gov.ua/

через телеграм-боти: @stop_russian_war_bot або @war_crime_bot

електронною поштою [email protected]

Урядова гаряча лінія 15 47 де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям;

На Національних гарячих лініях Громадської правозахисної організації

• «Ла Страда-Україна» можна отримати психологічну, правову, інформаційну

допомогу, а також супровід постраждалих від сексуального насильства:

• Національна гаряча лінія для дітей та молоді 0 800 500 225 (зі стаціонарного) або 116 111 (з мобільного)

• Telegram CHL116111

• Instagram childhotline_ua

• Facebook childhotline.ukraine

• Національна «гарячя лінія» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).

- до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги 0-800-213-103;

Лист Міністерства освіти і науки України від 30.05.2022  "Про запобігання та протидію домашньому насильству в умовах воєнного стану в Україні"

КІБЕРПОЛІЦІЯ ЗАСТЕРІГАЄ ВІД  ШАХРАЇВ

Війна в Україні стала підґрунтям для поширення шахрайських схем, заснованих на вразливому емоційному стані та зловживанні   довірою громадян.
Зловмисники  здатні обдурити дітей, пенсіонерів та намагатись розчинитись у просторах інтернету, не залишивши слідів злочину.

Понад 60% українців не можуть безпечно користуватися інтернетом, часто вони потрапляють на гачки аферистів та добровільно віддають гроші. У групах ризику люди похилого віку та діти. Але шахраям вдається обдурити навіть досвідчених користувачів інтернету.

 При цьому кмітливість шахраїв виходить за рамки вже добре знайомих українцям афер, тож з’являються нові способи ошукування.
Департамент кіберполіції Національнальної  поліції України розповідає про найпоширеніші схеми шахрайств та основні правила безпеки, які допоможуть викрити аферистів.

Продаж дешевих товарів«з рук в руки»

Якщо незнайомі люди прийшли до вас і пропонують купити дешеві товари – будьте насторожі. Це можуть бути шахраї! у такий спосіб вони намагаються дізнатися, де ви зберігаєте свої заощадження, а потім непомітно для вас викрасти гроші.

Пам’ятайте: «безкоштовний сир – тільки в мишоловці».

Що робити?

1. Не пускайте незнайомців додому.

2. Залучіть до розмови сусідів або зателефонуйте родичам: це може відлякати шахраїв.

3. Якщо до вас приходили шахраї, повідомте про це поліцейським за номером 102.

«Грошова реформа»

Якщо до вас навідаються незнайомці і скажуть, що у зв’язку з проведенням грошової реформи треба замінити старі купюри на нові, знайте: це -100% шахраї. У такий спосіб вони намагаються привласнити всі ваші заощадження.

Що робити?

1. Не довіряйте незнайомцям і не пускайте їх у свою домівку.

2. Розкажіть про візит родичам.

3. Завжди радьтеся з тими, кому довіряєте.

4. Якщо до вас приходили шахраї, повідомте про це поліцейським за номером 102.

«Дзвінки від імені представників банків»

«Вашу карту заблоковано», «з вашого рахунку хочуть списати гроші», «нові правила під час воєнного стану» – зловмисники, які представляються співробітниками банку, використовують різні способи, аби отримати доступ до ваших банківських карток.
Як тільки невідомі просять надати номер картки, пін-код, кодове слово, тризначний номер на звороті картки і термін її дії або ж ввести пароль, який надійшов у CMC, знайте: це – шахраї.
Пам’ятайте: навіть в умовах війни справжні співробітники банку ніколи не запитують таку інформацію.

Що робити?

1. Покладіть слухавку.

2. Повідомте про подію поліцейським за номером 102.    

«Ваш родич у біді»

Якщо вам телефонують (часто вночі або вранці) та повідомляють, що родич потрапив у біду, і просять передати гроші – це шахрайство. Зловмисники можуть видавати себе за сина/дочку,  онука/онучку, які начебто потрапили у біду (скоїли ДТП, опинилися у поліції тощо). Шахраї  можуть представлятися лікарями або поліцейськими і пропонувати свою допомогу у вирішенні «проблеми» за винагороду, яка може становити від тисячі до десятків тисяч гривень, а інколи навіть кілька тисяч доларів  США.
Пам’ятайте: так діють шахраї!

Що робити?

1. Покладіть слухавку.

2. Перевірте, де ваш родич.

3. Повідомте про подію поліцейським за номером 102.

«Соціальні виплати під час війни»

«Під час війни ви можете отримати соціальну допомогу» найчастіше шахраї надсилають смс-повідомлення про отримання різноманітних виплат від органів влади або благодійних фондів та просять надати таку інформацію: ваші анкетні дані, номер картки, пін-код, кодове слово, тризначний номер на звороті картки і термін її дії.
Пам’ятайте: назвавши ці дані, ви надаєте шахраям доступ до вашого рахунку, тож вони можуть вкрасти всі ваші заощадження.

Що робити?

1. Покладіть слухавку.

2. Зверніться до своїх родичів або представників влади і перевірте, чи дійсно ви можете отримати такі виплати.

3. Якщо вам телефонували шахраї, повідомте про це поліцейським за номером 102.

Виграші призів (авто,побутова техніка)

«Ви виграли автомобіль або побутову техніку»- не поспішайте виконувати всі настанови незнайомців. Зазвичай у надісланому смс вказаний номер, за яким можна отримати детальну інформацію. Коли телефонуєте, вам розповідають умови, які потрібно виконати, щоб отримати «приз». Як правило, вам пропонують сплатити 1% від вартості виграного товару. Але як тільки ви це зробите, незнаймці перестають виходити на зв’язок і зникають.

Пам’ятайте: так діють шахраї!

Що робити?

1. Подумайте, чи брали ви участь у акціях чи конкурсах.

2. Не перераховуйте гроші незнайомцям.

3. Якщо вам телефонували шахраї, повідомте про це поліцейським за номером 102.

Без паніки: як заспокоїти дітей під час війни? Поради психологів

Росія розпочала повномасштабну війну проти України, тому всі почуваються тривожно.

Однак зараз головне – не панікувати і підтримувати близьких, особливо найвразливіших – дітей.

Психологині Світлана Ройз і Катерина Гольцберг опублікували у Facebook поради, як заспокоїти дітей під час війни.

Як говорити з дітьми?

"Коли говорите – зберігайте спокій. Нехай з дитиною говорить та людина, яка найбільш спокійна.

Варто сказати, що ви відповідально ставитесь до ситуації і зробите все, щоби захистити себе і їх. 

Армія на варті! Ми готові до відсічі!", – радить Катерина Гольцберг.

        Дорослий має демонструвати надійність і спокій.

Психологиня також радить обговорювати "цивільну оборону" як у закладах освіти, так і вдома.

Правила для "цивільної оборони":

✅ Слухати "старшого" – вчителя, батька, маму.

✅ Не сперечатися, слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку зараз.

✅ Домовитися з рідними про зв'язок на випадок втрати мобільного зв'язку, де зустрічатися, де можна переховуватися.

Зараз будуть доречні:

• обійми;

• гумор;

• рутинні справи (сумісні);

• квадратне дихання (вдихаємо – затримка дихання – видихаємо – затримка дихання);

• комп'ютерні ігри;

• пиття теплих (не холодних, не гарячих) напоїв;

• розповідання казок, історій, читання дітям вголос;

• мультики, серіали;

• смачна їжа.

Як заспокоїти дитину?

• Психологиня Світлана Ройз рекомендує обійняти дитину, взяти її за руку і сказати:

"Зараз дуже складна ситуація. Сталося те, чого ми побоювалися. І нам важливо бути дуже зібраними і допомагати один одному. Ми разом. 

Армія зараз робить усе можливе, щоб ми були у безпеці. Ми можемо чути страшні звуки, навкруги люди можуть боятися. Можливо, нам треба буде перейти у безпечніше місце. Які речі або іграшки ти б хотів взяти з собою?

Ти пам'ятаєш, що зараз дуже важливо робити те, що я говорю. Мені самій страшно. Але я впевнена, що ми впораємося. Наша армія зараз нас захищає".

• Якщо є можливість, запропонуйте дитині рух, дихання.

• Дайте дитині відповідальність, наприклад, стежити за іграшкою.

• Поставте телефон на зарядку і дайте дитині пограти в тетрис чи інші ігри.

• Якщо дитина трясеться (або ви бачите страх), можна попросити дитину, щоб вона дуже сильно стиснула вашу руку.

• Варто багато обійматися.

• Важливо давати по ковтку води.

• Чудово, якщо вдасться розсмішити дитину.

• Якщо дитина маленька – тримайте животик до живота, як кенгуру, і намагайтеся простукувати долонею спину – 1 легкий стук на секунду.

• Покачайте дитину, почніть співати разом.

• Пропонуйте вибір із двох дій: ти хочеш пити чай чи воду, дивитись мультфільм чи грати.

• Якщо відчуваєте, що в малечі холодні руки та її трусить – розтирайте руки, розмовляйте, давайте пити солодкий чай.

             За останні роки не тільки у батьків, а й у дітей значно зріс рівень стресу, на який вони реагують підвищенням тривожності. Цей стан може виражатися дуже по-різному і провокувати інші розлади, наприклад, дефіцит уваги і гіперактивності.

У деяких дітей тривожність проявляється в агресивній поведінці, у інших – це відсторонення і  замкнутість. Боротися з дитячою тривожністю потрібно обов’язково, але варто бути готовим до того, що допомогти дитині знайти спокій буде нелегко. Тільки терпіння і увага до дитячих страхів допомагають мінімізувати цю проблему.

          Почуття тривоги завжди спровоковане  зовнішніми факторами. На жаль, світ дитини не такий безхмарний, яким його бачать дорослі. Чимало «дрібних» для дорослої людини проблем змушують дитину переживати. Симптоми дитячої тривожності бувають як очевидними, так і менш зрозумілими для батьків. Тому розглянемо і деякі прояви дитячої тривожності:

 Тривожність + бий або біжи 

Діти можуть по-різному ставитися до речей або людей, що викликає у них підвищену тривожність. Коли дитина відчуває  від людини небезпеку або просто хоче уникнути повторення якоїсь ситуації, вона може проявити реакцію «бий або біжи». Наприклад, дитина буде тікати з занять або від вчителів або ж битися з іншими дітьми. Батьки сприймають таку поведінку як агресію і просто заспокоюють або навіть карають дитини. Але важливо з’ясувати, чи не страждає вона від якихось тривожних думок, які провокують таку поведінку? Діти ще не вміють говорити про те, що їх турбує, але вони проявляють свій страх, нехай навіть в агресивній формі.

 Тривожність + скутість 

Протилежністю агресії є поведінка скутості, відсторонення і навіть загальмованості. Дитина буде уникати  людей або ситуацій, вести себе стримано. Як правило, маленькі діти з підвищеною тривожністю погано сплять і можуть несподівано розплакатися. Важливо розуміти, що це не ознака сором’язливості, а показник того, що дитину щось турбує. При цьому якщо тривогу викликає якийсь один фактор, який можна подолати (просто не подобається нова вчителька) – це нормальна ситуація. Але тривожні діти залишаються в такому стані майже постійно, бояться спілкування, засинати без світла, залишатися наодинці, тощо.

 Тривожність + синдром дефіциту уваги і гіперактивності 

Тривожність і синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) характеризуються схожою симптоматикою. Якщо у дитини розсіяна увага, вона не може сконцентруватися, вирішити поставлену задачу і постійно стає учасником конфліктів, їй легко можуть поставити діагноз СДУГ. Батьки повинні звернути увагу на такий нюанс: як правило, діти з СДУГ все одно виявляють допитливість і хочуть брати участь в житті колективу, в якому знаходяться. Діти з підвищеною тривожністю не відчувають впевненості в собі, тому не виявляють аналогічного інтересу і ставлять мало запитань.

Тривожність + сепарація від батьків

Страх розлучитися з батьками ще називають сепараційною тривожністю. Це досить поширена поведінка дітей, яка заподіює незручність всім членам сім’ї. Страх дитини в даному випадку зрозумілий, але батьки повинні поступово привчити дитину до думки, що він залишається в безпеці, навіть якщо їх немає поруч.

Як допомогти стривоженим дітям?

Чимало батьків помічають тривожність своїх дітей, але не знають, чи слід з цим щось зробити? Якщо дитина не може подолати почуття тривоги і воно переслідують її постійно, безумовно, їй необхідна допомога. Як правило, без підтримки фахівця подолати почуття тривоги буде складно. Але якщо не намагатися з цим боротися, існує велика ймовірність, що в дорослому віці людина буде страждати від депресії і тривоги настільки сильно, що їй буде потрібно тривала терапія. Тому до роботи з подолання дитячої тривожності важливо підключити всю сім’ю і постійно «опрацьовувати» важкі для дитини ситуації. Потрібно з’ясувати, звідки береться страх, за яких умов запускається почуття тривоги і дати дитині відчуття безпеки.

Батьки тривожних дітей можуть надавати дітям допомогу в таких формах:

Почуття безпеки. Починати терапію потрібно з того, що показати дитині: що б не трапилося, є люди (родичі, друзі), які завжди її підтримають. Коли дитина нервує, їй потрібно нагадувати, що вона у безпеці і давати можливість розповідати про всі свої страхи. Визначте час і безпечне місце, в якому дитина може виговоритися.

Рішення проблеми. Страхи і дорослих, і дітей часто бувають нічим не обгрунтовані. Але якщо дорослий це хоч частково розуміє, то для дитини все набагато складніше. З тривожною дитиною треба частіше промовляти проблемні ситуації і показувати безліч варіантів вирішення проблем і конфліктів, пропонуючи вибирати і пояснювати свій вибір. Якщо дитина наполягає на негативному варіанті – проговорюйте з нею до кінця. Наприклад, ти забув слова вірша на святі, і що сталося далі? Дитина повинна «побачити» ситуацію і зрозуміти, що його страх не настільки великий, як йому здається.

Подолання страху. Навчайте дітей поступово долати страхи. Якщо дитина боїться собак – можна з’їздити до  зоопарку, страх грози і грому «лікується» розповіддю про погодні явища. Однією з кращих терапій є малювання страху. При цьому страх можна показати страшним вовком, потім розрізати малюнок, а пізніше – склеїти його, надавши вовку інші «добрі» риси. Так ви показуєте, що страх іноді викликають речі, страшні лише на перший погляд.

Створення ритуалів. Дитину можна навчити справлятися зі страхами, виробивши з ним певні заспокійливі ритуали. Наприклад, розкажіть, що коли страшно, потрібно починати рахувати до 10. Або зробити три глибокі вдихи і видихи. Або взяти в руку кулон і сказати «Я в безпеці» або «Це мене лякає, але я впораюся». Створення ритуалів і заохочення за подолання страху – це важлива частина роботи, яку потрібно виконати спільно з дитиною.

Власний приклад. Часто тривожні діти ростуть в тривожних сім’ях. Якщо хтось із членів сім’ї страждає від підвищеної тривожності (а іноді це батько й мати) і демонструє її дитині, це тільки розвине дитячі страхи. Дитину треба по можливості захищати від обговорення проблем, оскільки вона не розуміє їх масштабу і складності. Батьки повинні самі демонструвати впевненість, але також і показувати, що в їх житті теж були неприємні ситуації і розповідати, як вони з ними впоралися. Кращий спосіб у чомусь переконати дитину – це, як завжди, показати власний приклад!

Тривогу дитини можна подолати, якщо проявити до її почуттів достатню увагу, навчити її виражати емоції і показати способи вирішення проблеми.

‼ Важливі рекомендації: як захистити себе та свою дитину за кордоном

Важливо знати про можливу небезпеку та дотримуватися простих правил

Якщо ви або ваша дитина в небезпеці – телефонуйте місцевим екстреним службам та звертайтеся до посольства України в країні призначення.

Лінія екстреної допомоги в ЄС – 112.

 

1. Пускати сонячні зайчики. 

2. Спостерігати як проростає насіння. 

3. Разом скотитися з високою крижаної гори. 

4. Принести з морозу і поставити у воду гілку. 

5. Вирізати щелепи з апельсинових шкурок. 

6. Дивитися на зірки. 

7. Заштрихувати монетки і листя, заховані під папером. 

8. Трясти олівець, щоб здавалося, що він став гнучким. 

9. Дірявити крижинки під струменем води. 

10. Приготувати палений цукор у ложці. 

11. Вирізати гірлянди паперових чоловічків. 

12. Показувати театр тіней. 

13. Пускати «млинці» на воді. 

14. Малювати мультфільм на полях зошита. 

15. Влаштувати житло в коробці від холодильника.

16. Плести вінки. 

17. Робити виверження вулкана з лимонної кислоти і соди. 

18. Показати фокус з наелектризованими паперовими фігурками. 

19. Писати під копірку. 

20. Зробити бризкалки з пляшок і влаштувати бій. 

21. Слухати спів птахів. 

22. Пускати тріски за течією, рити канали і робити загати. 

23. Побудувати курінь. 

24. Трясти гілку дерева, коли дитина стоїть під нею і влаштовувати 

листопад (снігопад, дощик). 

25. Спостерігати схід та захід. 

26. Милуватися місячною доріжкою. 

27. Дивитися на хмари і придумувати, на що вони схожі. 

28. Зробити флюгер і пастку для вітру. 

29. Світити в темряві ліхтариком. 

30. Робити восьминогів з кульбаб і лялечок з шипшини. 

31. Сходити на риболовлю. 

32. Залишати відбитки тіла на снігу. 

33. Годувати птахів. 

34. Робити «таємничку». 

35. Будувати будинок з меблів. 

36. Сидіти біля багаття. Смажити хліб на прутику. 

37. Запускати повітряного змія. 

38. Крутити дитину за руках. 

39. Побудувати замок з піску. Закопуватися в пісок. Вирити глибоку 

криницю, щоб дістатися води. 

40. Сидіти в темряві, при свічках. 

41. Робити чортиків з намиленого волосся. 

42. Дути в порожню пляшку. 

43. Повторювати одне слово багато разів, щоб воно перетворилося в інше. 

44. Видавати переможний крик команчів. 

45. Дивуватися своїй гігантській тіні і грати з тінями у спіймайки

 46. Видавлювати формочками печиво. 

47. Нанизувати ягоди на травинку. 

 48. Грати в циклопів. 

49. Співати хором. 

 50. Полагодити улюблену іграшку. 

 51. Пускати мильні бульбашки. 

 52. Наряджати ялинку. 

53. Свистіти через стручок акації. 

 54. Змайструвати ляльковий будиночок. 

55. Залізти на дерево. 

56. Грати в привидів. 

57. Придумувати маскарадні костюми і вбиратися. 

58. Говорити про мрії. 

59. Стукати в саморобний барабан. 

60. Випустити в небо повітряну кулю. 

61. Організувати дитяче свято. 

62. Дивитися на світ через кольорові скельця. 

63. Малювати на запітнілому склі. 

64. Стрибати в купи осіннього листя. 

65. Почати обід з десерту. 

66. Одягти на дитину свій одяг

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі і ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію.. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття.

6. Хваліть і заохочуйте дитину.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б, дорослого. Дозвольте дитині приймати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислуховуйтеся до думки дитини. Вибачайтеся, якщо вчинили не правильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться розпорядку дня.

9. У кожній сім´ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні, намайтеся виявляти певну гнучкість у дотриманні цих правил дітьми.

10.  Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Поради батькам щодо адаптації дитини до умов ЗДО

1.У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну до вечора, тривалість її перебування в новому колективі має становити 1,5 – 2,5 години і поступово збільшуватись. Доцільніше перші дні приводити дитину лише на прогулянку, звернути її увагу на те, як батьки приходять забирати дітей, як вони радісно зустрічаються, щоб дитина бачила тільки позитивні емоції та розуміла, що розлука з батьками тимчасова, мама або тато завжди повертаються.

2. Дайте дитині до дошкільного закладу улюблену іграшку. Завдяки цьому в дитини підтримується фон упевненості, улюблена знайома іграшка допомагає відвернути увагу від розлуки.

3. Пограйтесь удома з дитиною у «Дитячий садок», однією з іграшок нехай буде дитина. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, допоможіть їй знайти друзів.

4. Постійно створюйте спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім’ї, бережіть її нервову систему, не збільшуйте , а навпаки зменшуйте  навантаження на нервову систему.

5. Постійно цікавтесь життям  дитини у закладі дошкільної освіти. На вихідні дні обов'язково дотримуйтесь такого режиму дня, як у ЗДО.

6. Якомога раніше повідомте педагогів про індивідуальні особливості вашого малюка.

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчатися виявляти свою любов до неї, спілкуючись.

Частіше нагадуйте собі таке:

• перед вами – діти;
• вони поводяться, як діти;
• трапляється, що їх поведінка нервує батьків;
• якщо я виконуватиму свої батьківські обов’язки, любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.

1.Шановні батьки! Пам’ятайте, що ви самі  запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, стати людиною.

2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому, кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене доскональності, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

4.Мої почуття ще недозрілі – прошу будьте чутливими до моїх потреб.

5. Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Давайте мені трохи самостійності, дозвольте припускатися помилок, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, адже я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене бути кращою.

9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу щоб ви частіше брали мене на руки, пестили, цілували. Але будьте уважними, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, що заважають мені робити самостійно кроки.

10. Любі мої, я вас дуже люблю! Доведіть мені, що ви люьите мене також.

• Якщо дитину часто критикують - вона вчиться засуджувати

• Якщо дитині часто демонструють ворожість - вона вчиться битися

• Якщо дитину часто висміюють - вона вчиться бути боязким

• Якщо дитину часто ганьблять - вона вчиться відчувати себе винуватим

• Якщо до дитини часто бувають поблажливі - вона вчиться бути терпимим

• Якщо дитину часто підбадьорюють - вона вчиться впевненості в собі

• Якщо дитину часто хвалять - вона вчиться оцінювати

• Якщо з дитиною зазвичай чесні - він вчиться справедливості

• Якщо дитина живе з почуттям безпеки - він вчиться вірити

• Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе потрібним - вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той - третьому, і це необоротний закон вдячності.

3. Чи не зганяти на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому вона важка не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш - але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

8. Дитина - це не тиран, який заволодіває усією твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наш», «свій» дитина, але душа, дана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб робили твоєму.

10. Люби свою дитину будь-яким - неталановитих, невдахою, дорослим. Спілкуючись з ним, радуйся. Тому що дитина - це свято, яке поки з тобою.

Несприятливі умови сімейного виховання

1 .Сімейні конфлікти.

2. Роздратованість батьків

3. Ухиляння від контакту з дитиною

4. Намагання прискорити розвиток дитини.

5. Оберігання дитини від труднощів.

6. Пригнічення волі дитини.

7. Надмірне втручання у світ дитини.

8. Залежність дитини від матері.

9. Суворість

Сприятливі умови сімейного виховання

1.Справжня дружба.

2. Допомога іншому.

3. Рівність.

4. Лояльність.

5. Гордість за старших.

6. Шанування традицій.

7. Спільність.

8. Здібності, компетентність.

9. Вибір особистої мети.

10. Незалежність.

11. Самодисципліна.

12. Авторитет.

13. Яскравість уражень.

14. Різноманітність.

1. Ставтеся до запитань дитини з повагою, не відсторонюйтесь від них. Уважно слухайте дитяче запитання, намагайтеся зрозуміти, що зацікавило дитину в тому чи іншому предметі, явищі, про яке вона запитує.

2. Давайте стислі, доступні для дитини – дошкільника відповіді, не вживайте складних для розуміння слів, мовленнєвих зворотів.

3. Відповідь повина не лише збагатити дитину новими знаннями, а сприяти подальшим роздумам, спостереженням.

4. Заохочуйте самостійну розумову діяльність дитини, відповідаючи на її запитання зустрічним: «А ти як уважаєш?»

5. Відповідаючи на запитання дитини, намагайтеся залучити її до спостереження за навколишньою діяльністю, читанням, розгляду ілюстративного матеріалу.

6. Даючи відповідь на запитання дитини, впливайте на її почуття, виховуйте гуманізм, чутливість, тактовність до оточуючих.

7. Якщо відповідь на запитання дитини передбачає повідомлення знань, що недоступні для її розуміння, не бійтеся зауважити: «Дещо ти зараз не можеш осягнути, але коли підростеш, більше дізнаєшся і сам зможеш дати відповідь на це запитання».

Дитина та її пустощі – карати чи не карати ?

Ваші діти - найкращі. Хіба не так? Але іноді гаряче улюблене і любляче чадо поступає таким чином, що покарання стає неминучим. Одні з нас без коливань шльопнути дитини по попці, для інших покарання сина чи доньки перетворюється у власне покарання: «Він такий маленький і так нас любить, він так ображається на будь-яке покарання». Кого не відвідували подібні думки?

Адже так воно і є насправді. Вдаривши дитини, можна нанести йому важку психічну травму, наслідки якої виявляться через багато років. Так що ж, зовсім не карати? Навряд чи це можливо, але от добре подумати, карати чи ні, і яке покарання вибрати - варто.

Спробуйте згадати ваші особисті переживання з далекого дитинства, коли, наприклад, батько брав у руки ремінь. Бурхливе коктейль страху, приниження, образи і злості. Хіба не так? І ви хочете, щоб ваша дитина відчував такі ж почуття? Що, без усього цього ви не стали б тим, ким є? Не вийшли б «у люди»? Так навіщо тоді карати?

Батьківська любов - потужний важіль у виховному процесі. Щоб малюк розвивався нормально, необхідно кілька разів на день обіймати його і говорити: «Я тебе люблю». Зірвавшись на провинилися чадо, знайдіть у собі мужність визнати власну неправоту, попросіть у нього вибачення і скажіть, як гаряче ви його любите. Дуже часто причини пустощі дітей криються в нас самих, у батьківському поведінці.

Діти страждають від браку уваги, і несвідомо намагаються притягти  його до себе. Шум, пустощі і біганина по квартирі часто мають сенс тільки тоді, коли ви на це реагуєте. Перестаньте помічати витівки, і, якщо немає глядачів, балаган буде швидко згорнутий.

Покарання має бути справедливим. У сім'ях часто покарання застосовує хто-небудь один з батьків. У принципі, це зрозуміло, образити власної дитини - задоволення з малоприємних, от і ухиляється тато чи мама від неприємних обов'язків і перекладає їх на чоловіка. Дитина в цій ситуації розбирається дуже швидко, і, зазнавши покарання від одного, біжить за розрадою до іншого. Він чудово відчуває, що покараний не тільки він, але і той, хто його карав. Первинні навички маніпулювання оточуючими прищеплюються дитині саме в такій ситуації. Як би не було неприємно, знайдіть у собі сили виявляти солідарність, якщо покарання дійсно необхідно. Чому мама повинна здаватися дитині суворіше, ніж тато, або навпаки?

Інший важливий момент «правильності» покарання - це його своєчасність. Покарання повинно послідувати відразу за провиною, поки дитина ще пам'ятає його і усвідомлює те, що сталося. Діти, особливо малюки, швидко забувають те, що було в недалекому минулому, а якщо і пам'ятають, то гострота сприйняття поступово знижується, провина здається малозначним. У результаті «покарання ні за що» ніякого виховного ефекту не приносить.

Не кожне покарання ефективно. Враження від нього швидко випаруються з свідомості дитини, і вже через пару годин провина може повторитися, якщо не акцентувати увагу на суті порушення. Дитина повинна зрозуміти, що поганий його вчинок, а не він сам. Він повинен бути впевнений у можливості батьківського вибачення, якщо вина усвідомлена.

Ніколи не загрожуйте дитині. Він ще маленький, і сприймає загрозу «віддати дядькові міліціонеру» за чисту монету, а це може призвести до затяжної депресії. Де ж шукати співчуття і захисту малюку, якщо власні батьки від нього відмовляються?

Якщо повторити людині сто разів що він свиня, на сто перший він захрюкает. Всі знають цей вислів. Але чому тоді так часто дитина може почути, що він безтолоч, бовдур і батьківське покарання? Думаєте, він стане після таких слів краще вчитися або поводитися? Помиляєтесь. Навішування ярликів формує у дитини занижену самооцінку і провокує появу надалі безлічі проблем.

Ні в якому разі не застосовуйте фізичних покарань. Діти, яких регулярно бив батьки, часто виростають замкненими і жорстокими, ображають тих, хто слабший.

Темна ванна, комора або просто кут кімнати - не краще місце для усвідомлення неправильності і значущості проступку. Набагато ефективніше буде грунтовна, спокійна розмова.

Невербальне спілкування - значна частина спілкування між людьми. Зі всього об'єму невербального спілкування 80% доводиться на погляди, зорові контакти. Помітивши, що, спілкуючись з дитиною, ви не дивіться в його бік, він швидко зрозуміє, що «перегнув палицю». Не стискаючи її ви, зробіть крок до примирення першими.

Поради батькам – правила покарання

• Покарання не має шкодити здоров'ю – ані фізичному, ані психічному. Воно має бути корисним.
• Якщо є сумніви щодо  покарання – не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що надто м’які, довірливі та нерішучі. Жодна «профілактика», жодних покарань «про всяк випадок»!
• За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.
• Краще не карати, ніж карати із запізненням .
• Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі провини – ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.
• Без приниження! Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви несправедливі, то покарання не подіє, а зашкодить.
• Дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не вашого гніву, а вашого засмучення.

1. Хоч інколи читати літературу про виховання дітлахів. Не вимагати неможливого, не прагнути недосяжного. Усьому свій час!

2. Любити та поважати малюка. Але при цьому бути вимогливим (і до себе також). Пестити і деякі речі  не помічати – привілей матусі. Татам варто виявляти суворість. Проте лише тоді, коли це вкрай необхідно. У решті випадків – любов та ніжність.

3. Мати своє «особливе» або будь – яке заняття з малюком, в якому не бере участі мама.

4. Завжди знаходити час для своїх дітей. Навіть тоді, коли ви дуже зайняті. Телефонуйте їм із роботи, надсилайте СМС-ки , діти повинні знати, що вони дуже важливі для свого тата.

5. Мама любить за те, що дитина є. Тато – за те, якою вона є. Це основна відміність між батьками. Тому тато – важливий стимул для розвитку малюка. Адже він повинен докласти всіх зусиль, щоб заслужити його повагу і любов. Оцінка тата інколи важливіша за мамину. Татам слід навчитися користуватися цим інструментом. Краще ставити посильні завдання, підтримувати та спрямовувати, вчитися розуміти потреби дитини. Не примушувати робити те, чого вона категорично не хоче.

6. Бути щирим та послідовним. Якщо щось не вийшло, зірвалися ваші плани, необхідно це пояснити дітям, навіть найменшим. Вони здатні зрозуміти набагато більше, ніж ви вважаєте і зможуть здивувати вас своїм розумінням та несподіваною підтримкою.

7. Завжди або майже завжди залишайтеся спокійною, розважливою, авторитетною людиною. Просто важливо працювати над собою, самовдосконалюватися та досягати нових вершин.

8. І найголовніше – любити та поважати маму, бути коханим та щасливим.

     Зіштовхуючись із проблемами дитини, батьки часто почуваються безпорадними. Знаючи, як варто було б учинити у тій чи іншій ситуації, вони не можуть передати малюкові свою впевненість і знання. Тим паче, що намагаючись поговорити «відверто», вони ризикують зіштовхнутися із захисною реакцією і небажанням дитини впустити їх у свій внутрішній світ. Водночас ніхто не може допомогти малюкові так, як найближчі люди, які знають і люблять його.

    Один зі способів, що полегшує контакт із дитиною, - казка, в якій герой відчуває ті самі труднощі, що й ваш малюк. Вигадати таку розповідь дуже просто. Основне – гарний кінець.

Для малюка ця розповідь буде двозначною: по – перше, він побачить, що його проблема зовсім не виняткова, вона  часто виникає і у решти  дітей, і вони з нею чудово можуть упоратися. По друге, ви у ненав’язливій формі пропонуєте дитині вдалий спосіб розв’язання ситуації. Крім того, розповідь про будь – кого, схожого на вашого малюка, допоможе вам більше довідатися про його переживання.

     Реальний спосіб допомогти – гра. Наприклад, ваше чадо абсолютно не вміє поводитися в гостях, а від постійної моралі – жодного результату. Тоді вам слід розіграти з ним дві ситуації. Перша ситуація: «неслухняна дитина завітала у гості» : малюк має зобразити вкрай неслухняну дитину, яка всім заважає, все бере без дозволу, вередує за столом. Діти, як правило, грають у таку гру із захопленням.

     Друга ситуація: «слухняна дитина», у ній малюк зображує на рідкість виховану істоту. Важливо, що дитина відчувала різницю між «правильною» і «неправильною» поведінкою.

Чудовий метод контакту – малюнок. Папір, олівці та фарби допомагають зобразити ретельно приховані почуття: страх, злість, образу. Якщо малюкові просто сумно й самотньо, сядьте поруч і намалюйте разом із ним улюблену іграшку або щось інше. Фантазуйте разом із вашою дитиною.

Спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища

2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних ії рівнів організації емоційної сфери.

3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.

4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявити їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5. Не слід учити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає у тому, щоб навчити до розмови про свої почуття.

6. Не слід у процесі занять із важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити у повсякденному житті, адже штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово розв’язує  проблему.

7. Необхідно враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність..Надлишок одноманітних  емоцій спричиняє негативні явища.

8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

9. Із метою ліквідації негативних емоцій необхідно спрямовувати їх у творче русло; мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною  мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєва погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках варто розпочинати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДОШКІЛЬНИКІВ

Кожного педагога, безперечно, хвилює питання, наскільки результативною є його робота. Утім, чи всі замислювалися над тим, що критерії цієї результативності можуть бути не лише педагогічними, а й психологічними.

Основним психологічним чинником ефективності виховної роботи є готовність дитини до переходу на наступний етап психічного розвитку, або, інакше кажучи; - «завершеність», «сформованість» вікової характеристики. Відтак, педагоги, практикуючі психологи мають добре орієнтуватись у вікових психічних особливостях дошкільників. Маючи перед собою, цілісну психологічну картину «від трьох до семи», можна успішно враховувати у виховній роботі «зони найближчого розвитку».

ТРЕТІЙ РІК ЖИТТЯ

Психічні новоутворення цього віку сконцентровані навколо «Я» дитини. їх сутність — у психологічному відокремленні «Я» дитини од дорослих, завдяки усвідомленню нею власних, нехай мінімальних, досягнень. Не вміючи адекватно оцінити свої можливості, малюк прагне самостійності, вважає себе дорослим, а тому негативно реагує на надмірне піклування з боку дорослих. і На третьому році життя вдосконалюються сенсорні можливості дитини: інтенсивно розвиваються зорова, слухова, тактильна чутливість, координуються рухи рук та очей. До кінця року діти непогано орієнтуються у найближчому просторі (кімнаті, дворі, майданчику дитячого садка), розрізняють напрямки вперед-назад, угору-вниз. Утім, ще припускаються помилок у часових позначеннях «сьогодні», «учора», «завтра».

Увага ще недостатньо стійка, зате збільшується кількість об'єктів, які привертають увагу дітей, а. також час, протягом якого діти утримують її. Так, предметом уваги малюків стають дорослі, діти, мовлення, музика, співи. Наприкінці року слово вихователя може привертати увагу дітей 10—12 хвилин, що сприяє проведенню нетривалих занять.

Третій рік життя — період розквіту мовлення дитини. Малюк розуміє зміст не лише окремих слів та висловів щодо конкретних подій його життя, а й невеличких оповідань, казок, віршів, тобто того, що знаходиться за межами сприймання. До кінця року активне мовлення нагадує вже мовлення дошкільника: діти вживають складні речення, прийменники, сполучники. З'являється неабиякий інтерес до мовлення інших людей. Цікаво, що малюки починають помічати певні помилки у мовленні оточуючих та емоційно виправляти їх. Мовні досягнення сприяють прогресивним зрушенням в усіх психічних процесах.

Інтелектуальний розвиток дитини сягає якісно нового рівня. Спостерігається висока здатність до спостереження, порівняння: діти не лише помічають нові предмети, а й швидко розрізняють їх за певними ознаками. Характерною особливістю розвитку інтелекту в цьому віці є висока допитливість, яка виявляється у постійних «Що це?», «Коли?», «Чому?», «Навіщо?». З'являються перші узагальнення (чашка — це не лише та, з якої я п'ю, а й інша теж), абстрактні поняття (добре, погано).

У цей період краще розвинена образна пам'ять, тому діти легше запам'ятовують емоційно поданий та ілюстративно-абарвлений матеріал. Змістовнішим стає емоційне життя дітей: під впливом дорослих з'являються емоції радості, здивування, смутку, спостерігається емоційно забарвлене ставлення до інших осіб (симпатія, антипатія, ознаки співчуття). У деяких дітей можна побачити емоційні вияви щодо естетичних об'єктів.

Прогресивні зрушення відбуваються у вольовій сфері: діти поступово навчаються контролювати свої дії, долати доступні перешкоди, виконувати деякі нескладні доручення дорослих. Утім, дитині третього року життя легше виконати інструкцію дорослого, ніж утриматися від бажаної дії.

Саме, в цей віковий період закладаються основи для. продуктивних p class=Justifiedlaquo;від трьохp class= до семи видів діяльності: діти докладають певних вольових зусиль, використовують набуті знання, уміння, /pнавички та досягають певного успіху. Важливим засобом самоствердження дитини є оцінювання її досягнень з боку дорослого. Тому діти постійно запитують дорослого, очікуючи на схвалення: «Чи добре я стрибав?», «Я' правильно вимовляю?» тощо. При цьому виявляється своєрідна закономірність: з яких приводів діти очікують оцінювань, з таких самих приводів згодом вони починають оцінювати дорослих.

До кінця року значно зростає інтерес до особистості дорослих, їхньої діяльності, подій життя, внутрішнього світу. Це виявляється у запитаннях; «А де ти живеш?», «А тобі подобаються квіточки?», «Чи ти вмієш малювати?», «Тобі хотілося б піти до річки?». Діти виявляють ініціативу до спільної з дорослим гри чи інших видів діяльності (малювання, конструювання тощо), активніше вживають займеш пік «ми».

На третьому році життя формується потреба у спілкування з однолітками, змінюється ставлення до них: зникають неспецифічні дії, які були характерними для попередніх етапів (смикання, кусання тощо); одноліток уже сприймається не як об'єкт, а як суб'єкт, тобто така сама дитина. Виникає інтерес до дій інших дітей, потреба спостерігати їхню гру, інші види діяльності. З'являється принципово нова форма спілкування — емоційно забарвлені ігрові дії, за допомогою яких дитина демонструє одноліткові свої вміння та запрошує до спільних дій.

Піднесення спілкування з дорослими й однолітками на новий якісний рівень є суттєвим кроком у загальному психічному розвиткові дитини на третьому році життя.

ЧЕТВЕРТИЙ РІК ЖИТТЯ

На цьому віковому етапі значних прогресивних змін зазнають психічні процеси, діяльність дитини, які набувають більш цілеспрямованого характеру.

Відчуття та сприймання. Підвищується здатність аналізаторів до диференціації (розрізнення) властивостей предметів і явищ. Особливо це стосується зорових відчуттів, зокрема диференціації яскравості, насиченості кольорів, їх відтінків, які стають дедалі точнішими. Так, діти правильно відрізняють і називають основні спектральні кольори, але ще помиляються в розрізненні їх відтінків. Характерним для цього віку є випадки неадекватного вибору кольору для зафарбовування контурних предметів, які намальовані самою дитиною або запропоновані дорослим. Так, яблуко на малюнку малюка може бути синім. Чому? Бо виявляється для нього синій колір — найулюбленіший. Утім, у дитини може бути її недостатньо розвинена здатність відтворювати в пам'яті образ предмета.

Пам'ять. Оскільки у цьому віці недостатньо розвинена довільність усіх психічних процесів, у пам'яті дитини переважають мимовільні запам'ятовування та згадування. При цьому переважає наочно-образна та рухова пам'ять. Щодо обсягу пам'яті — дитина, як правило, здатна запам'ятовувати 2 слова із 10 запропонованих, а також не більше 4-х предметів або їх відображень з 10—15, що пред'являлись.

Серед психологів поширений вислів: «Пам'ять дитини — це її почуття та інтереси». Тобто найлегше дітям, особливо молодшого дошкільного віку, запам'ятовується те, що справило на них емоційне враження, викликало здивування, замилування, захоплення. Отже, на процес запам'ятовування в цьому віці позитивно впливають новизна, емоційна забарвленість матеріалу, яскравість образів, із якими ознайомлюють дітей.

Мовлення. Найхарактернішою особливістю розвитку мовлення} цьому віці є особливий інтерес де мови, значення слів, граматичних форм, який виявляється в запитаннях: «Що означає слово..?», «А як правильно сказати..?» тощо. Діти дуже люблять ігри на підбір епітетів. Спостерігається швидкий темп зростання обсягу активного словника за рахунок не лише іменників та дієслів, а й інших частин мови.

Мислення. Словесне мислення розвинене ще недостатньо. Переважає мислення дієве, тобто вирішення певного завдання відбувається безпосередньо у процесі діяльності. Спостерігаються розбіжності між тим, як дитина ставить перед собою завдання та процесом її реалізації. Так, наприклад, дитина замислила намалювати квітку. Утім, під час роботи на папері з'являються трава, будинок, сонечко та інші деталі.

Увага. Значно збільшується обсяг мимовільної уваги, підвищуєтеся її стійкість, тобто час, протягом якого дитина може утримувати увагу на певному предметі або дії. Та якщо дитина на четвертому році життя може гратися до 50 хвилин, то розглядати малюнок або картину вона здатна не більше як 8—10 секунд.

Діяльність. Дії дітей набувають певної цілеспрямованості. Інтенсивно розвивається здатність до сюжетно-рольової гри, утім, дії партнерів ще недостатньо узгоджуються, сюжет нестійкий та легко змінюється впродовж однієї гри, до того ж сюжетні дії ще одноманітні. Незважаючи на те, що ігрові образи ще нечіткі (в одній особі може втілюватись образ літака та пілота тощо), уже спостерігається обмеження дій дитини рольовими обов'язками.

Уява має переважно мимовільний характер. Образи уяви нестійкі; упродовж гри, малювання діти часто змінюють задум. Відмінною рисою уяви дітей цього віку є надзвичайна яскравість: вони легко перевтілюються в героїв казок, вистав і навіть власних малюнків. Сюжети для читання та оповідань слід підбирати дуже обережно, позаяк діти схильні до сильних переживань.

Спілкування. Дорослий уже не є для дитини лише джерелом піклування, а стає партнером зі спільної діяльності (ігрової, пізнавальної тощо). Дорослий стає для дитини старшим товаришем, якому можна розповісти про свої турботи, радощі, інтерес до внутрішнього світу та життєдіяльності дорослих.

Посилюється потреба у спілкуванні з однолітками. Діти стають чутливішими до проблем та емоційного стану однолітків. Утім, дитина цього віку ще вирізняється слабкістю нервової системи, тому навіть невелика кількість дітей може перевтомити малюка. Він часом прагне пограти наодинці, і цьому не слід перешкоджати.

У цей період суттєво зростає здатність дитини до самостійних дій (удосконалюються навички самообслуговування, розширюється спектр ігрових дій, рухів). Фігура дорослої людини не втрачає для маляти провідного значення. Змінюються лише потреби у спілкуванні з дорослим: етап спільного виконання дій поступово завершується. Натомість дорослий стає джерелом задоволення дедалі зростаючої пізнавальної активності дитини.

П'ЯТИЙ РІК ЖИТТЯ

Відчуття та сприймання. Якщо на попередніх етапах психічного розвитку помітно вдосконалювалася діяльність окремих органів чуття, то на 5-му році життя дитини можна помітити значну узгодженість у їх функціонуванні між собою та другою сигнальною системою. Отже, відбувається інтенсивний розвиток сприймання: дитина вже реагує не лише на окремі властивості предметів (колір, форма тощо), а й починає орієнтуватись у їх сутності (внутрішня будова, призначення, способи застосування тощо).

Необхідно пам'ятати, що органи чуття дитини цього віку, особливо слуху та зору, мають підвищену чутливість до відповідних подразників, тому потребують чуйного ставлення з боку дорослих. Слід пам'ятати про неабияку шкідливість для здоров'я дітей надмірно голосних звуків (особливо під час сну, відпочинку, прогулянок на природу), а також недостатнього освітлення у процесі регламентованих видів діяльності.

Мова. На 5-му році життя мовна діяльність посідає чи не найперше місце у, загальній активності дитини. Суттєво розши­рюється словниковий запас, зокрема збільшується кількість слів-понять, дієслів, прикметників, що позначають особливості життєдіяльності людини; її дії, стани, переживання.

Характерною особливістю мовлення цього віку є чутливість до вимови, постійне прагнення справлятись у мовній діяльності. Діти висловлюють прохання пояснити, чому треба казати саме так, як правильно вимовляти слова, як можна те саме сказати по-іншому. Засвоївши певні правила мовлення, вони ретельно стежать за вимовою оточуючих, емоційно виправляють, почувши мовні помилки. Таке своєрідне самовправляння не слід обмежувати. У разі потреби — скоригувати форму зауважень, які робить дитина.

Спілкування з однолітками та гра. У цей віковий період діти починають усвідомлювати своє місце та роль у групі однолітків. Можна спостерігати певні ознаки появи лідерства. Формується вибіркове ставлення до партнерів зі спілкування.

Основним засобом спілкування з однолітком стає мова. Завдяки розвитку мовлення, довільності пізнавальних психічних процесів стає можливою поява розгорнутих спільних рольових дій, урізноманітнення сюжетів. Та сама рольова гра може тривати протягом кількох днів з різними варіаціями сюжетних ліній.

Утім, унаслідок стомлюваності психічних процесів та нервової системи, діти в цьому віці подеколи прагнуть до усамітнення, якому не варто заважати.

Спілкування з дорослими має певну специфіку. Якщо у стосунках із близькими та добре знайомими людьми діти, як правило, виявляють упевненість, довірливість, спокій, зацікавленість у контактах, то у присутності сторонніх — сором'язливість, неспокій, утім, поряд із цим демонструють, інтерес до незнайомця, бажання поспілкуватися з ним.

Ще одна особливість цього віку — діти дуже чутливі до настрою, емоційного стану дорослих, його мовлення, рухів. З одного боку, це потребує бережливого ставлення до дитини, з іншого — урахування того, що саме ця особливість зумовлює наслідування дітьми поведінки, дій дорослою, його ставлення до довкілля.

ШОСТИЙ РІК ЖИТТЯ

Однією з основних особливостей психіки дитини 6-го року життя є значне вдосконалення мимовільних та довільних гальмівних процесів. Це позитивно відображається на подальшому розвитку тих видів діяльності, які потребують обмеженості у збудженні нервової системи (навчальна, трудова тощо), а відтак стає можливим процес активної підготовки дитини до школи.

Суттєвим психічним новоутворенням цього вікового періоду можна вважати помітне зростання довільності дій та поведінки, відповідно до поставленої дитиною (або дорослим) мети. Ця здатність спричинює нове ставлення дитини до себе самої, своїх умінь, можливостей: самооцінювання набуває адекватнішого характеру. Значення такого новоутворення важко переоцінити в той період, коли суттєво змінюється соціальна ситуація розвитку дитини: через рік вона вже має стати школярем.

Зазначені прогресивні зміни у психіці складають потужне психічне підґрунтя для подальшого формування образу «Я»: змінюється характер очікувань, підвищується рівень домагань, стає адекватнішим самооцінювання.

Нове ставлення дитини до себе зумовлює вдосконалення довільності дій та поведінки, критичності в оцінюванні власних можливостей, і як наслідок — усвідомлення особистісних якостей, властивостей.

Психічні процеси. Пам'ять, увага, сприймання, уява, мислення набувають стійкого, довільного та цілеспрямованого характеру. Значно збільшується обсяг пам'яті. На новий ступінь розвитку підноситься мислення. Воно відокремлюється од сприймання, стає самостійним процесом. Збагачується зміст уявлень, які набувають вигляду узагальнень. Наочно-образне мислення дедалі поступається місцем словесно-логічному.

Спілкування. Помітні зрушення відбуваються у розвитку взаємин дитини з дорослими й однолітками. Провідним новоутворенням комунікативної діяльності у цей період є здатність до рефлексії (тобто орієнтація у взаєминах на погляди, думки, почуття інших людей, оцінювання себе, власних дій та вчинків з позиції партнерів зі спілкування). Це сприяє не лише розвитку комунікативних умінь, а й позитивних рис особистості таких, як емпатійність, альтруїзм тощо.

СЬОМИЙ РІК ЖИТТЯ

Суттєві зміни у психіці дитини свідчать про те, що цей період — переломний у житті дитини: закінчується період дошкільного дитинства. 

Психічні процеси. Вольова регуляція — найбільше психічне досягнення цього віку. Цілеспрямованими, стійкішими стають відчуття та сприймання. При цьому значно підвищується здатність аналізаторів до розрізнення найрізноманітніших властивостей предметів — лише кольорів та їх відтінків дитина здатна диференціювати понад 10.

Пам'ять ще не втратила мимовільного характеру, утім, діти 7-го року життя активно опановують прийоми довільного запам'ятовування. Набувають інтенсивного розвитку всі види пам'яті, зокрема, образна і словесно-логічна. Довільне цільове запам'ятовування стає сталою віковою характеристикою.

Значні зміни відбуваються в розвитку мовлення та мислення, яке функціонує як процес активного пізнання довкілля. Словник збагачується від 3000 до 7000 слів; розширюється діапазон вживання різних частин мови, удосконалюється фонетика.

Зменшується імпульсивність емоційних виявів. Емоції стають «розумними», тобто усвідомлюваними та керованими..

Уява дитини 7-го року життя не лише репродуктивна, а й творча. Вона застосується в різних видах дитячої діяльності — художній, навчальній, ігровій, мовній.

Спілкування. Розвиток взаємин із дорослими та однолітками піднімається на якісно новий щабель. Новоутворенням цього віку є антиципація, тобто здатність передбачити можливі дії, учинки та оцінювання з боку довколишніх. Це додає спілкуванню більш усвідомлюваного та довільного характеру.

Прогресивні психічні зрушення та новоутворення, які притаманні дітям на кожному етапі їхнього розвитку, є характерними потенційними віковими особливостями. Утім, чи реалізуються вони своєчасно — залежить від педагогів, психологів, батьків.